«Компанія Tesla показала першу електричну вантажівку з автопілотом…», «Родзинкою будівництва Музею робототехніки у Південній Кореї (Сіул) стане те, що його зводитимуть за допомогою роботів та дронів…», «У Будапешті відкрили перше угорське кафе, співробітниками якого є виключно роботи…», «Економісти дедалі частіше говорять про настання Четвертої промислової революції…»
«Індустрії 4.0.» − таку назву отримала нинішня епоха інновацій, коли передові технології приголомшливо швидкими темпами радикально змінюють цілі галузі економіки. Ми стаємо свідками як стираються межі між фізичними, цифровими і біологічними сферами. За попередніми прогнозами експерті «…у міру занурення людини в цифрове середовище її індивідуальна поведінка ставатиме більш оцифрованою».
Чи готові ми – бібліотекарі – говорити про технологічні зміни однією мовою із дітьми, які завтра генеруватимуть доповнену реальність? Чи достатньо навичок має бібліотекар сільської книгозбірні, аби мешканці громади не відчували своєї відірваності від новітніх технологій? Чи стане бібліотека флагманом у генеруванні проектних ініціатив, що сприятимуть сталості та технологічній успішності громади?
Ідею запозичено у Латгальській центральній бібліотеці, що у Даугавпілсі Латвії.
Нещодавно тут відбулось урочисте відкриття нового центру цифрових технологій, де всі бажаючі можуть цікаво та з користю провести вільний час, використовуючи інноваційні цифрові рішення для змістовного спільного відпочинку, навчання та дозвілля. Сімейний центр цифрових технологій було створено за фінансової підтримки Європейського союзу в рамках програми транскордонного співробітництва Латвії та Литви. Центр розташований у дуже зручному та доступному місці − на першому поверсі історичного будинку, навпроти Туристичного інформаційного центру.
Компетентні бібліотекарі, які пройшли спеціальний курс навчання наставників, допомагають не заблукати відвідувачам у спектрі доступних технологій. Пропозиція центру зосереджена насамперед на сім’ях з дітьми та групах учнів різного віку, але також вітаються окремі відвідувачі незалежно від віку або попереднього досвіду.
Асортимент можливостей:
- колекція кінетичних вікторин, що діє на базі технологій розпізнавання рухів, дозволить перевірити знання про літературу, латвійську та литовську географії, геральдику тощо;
- у 3D-окулярах можна подивитися відеоролик у форматі віртуальної реальності, що знайомить з об’єктами культурно-історичної спадщини та туристичною інфраструктурою Даугавпілса та інших міст;
- інтерактивна велопрогулянка, в яку можна відправитися не виходячи з бібліотеки, дозволить одночасно випробувати фізичне навантаження та отримати цікаву та пізнавальну інформацію краєзнавчого характеру, яка стане у нагоді, якщо спланувати маршрут подорожі по Південній Латгалії та східній Аукштайтії;
- групам школярів у віці 10+, а також сім’ям з дітьми доступні заняття з робототехніки;
- засоби 3D-друку (принтер і ручки) дозволяють проводити творчі майстерні для дітей та молоді з цифрового моделювання та виготовлення прототипів різних предметів;
- будь-який бажаючий може скачати та використовувати спеціально розроблений безкоштовний мобільний додаток «Латгальська центральна бібліотека» й отримати на своєму смартфоні доступ до новин цифрового центру і бібліотеки, а також до спеціальних тематичних колекцій літератури;
- найближчим часом центр поповнять настільними іграми та науково-популярною література для дітей та батьків.
Докладніше на сайті
Саме час поговорити про українські бібліотечні реалії. Ще у 2016 році в журналі «Бібліотечна планета» була надрукована стаття «Нові форми роботи з користувачами в бібліотеках різних країн». Поміж іншого у статті йшла мова про проект «Світ майстрів» − середовище, що сприяє розвитку та реалізації творчих можливостей користувачів і передбачає надання доступу до широкого спектру інструментів і технологій. Підвищити інформаційну грамотність у царинах дизайну, науки, технологій, інженерії, мистецтва та математики тепер можна в БІБЛІОТЕЦІ.»
Завдяки сприянню та фінансовій підтримці Посольства США в Україні у 2016 році бібліотечні простори для майстрів почали з’являтись і в деяких регіональних книгозбірнях, зокрема, в інформаційно-ресурсних центрах «Вікно в Америку» при Вінницькій ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва (VinLab), Кіровоградській ОУНБ ім. Д. І. Чижевського (MakerSpace), Рівненській ОУНБ, Херсонській ОУНБ ім. Олеся Гончара, Чернівецькій ОУНБ ім. М. Івасюка; 2017 року – у Запорізька ОУНБ ЗОР (технічна студія Makerspace) тощо.
Про успішну реалізацію проекту «Платформа 3-Д: добра, довіри, досвіду», що започаткований цього року Центральною міською бібліотекою м. Олександрія на Кіровоградщині, можна дізнатися із дописів сторінки у Facebook та переглянувши сюжет каналу «Олександрійські Новини».
В об’єднаних територіальних громадах ситуація склалась наступним чином.
Баранівський міжшкільний ресурсний центр є пілотним проектом, інноваційність якого полягає у мультидоступності за принципом «Відкриті для усіх». Тобто доступ до обладнання мають не тільки учні, але й місцева молодь та люди старшого віку, які можуть відвідувати заняття та вчитися користовуватися обладнанням. Швейний та технічний коворкінги, що було створено за підтримки Європейського Союзу в рамках проекту «Молодіжний кластер органічного розвитку Баранівської міської ОТГ», є базою для апробації спільно з Міністерством освіти і науки України нового підходу до шкільної програми трудового навчання у школах Баранівської міської ОТГ, що на Житомирщині. За матеріалами сайту ГО «Інститут Громадянського Суспільства»
Заняття гуртка з робототехніки відбуваються у Центрі молоді Іллінівської сільської ОТГ, що на Донеччині. Докладніше тут
Тема для роздумів: що спонукало до написання цього посту? Інтерв’ю із Сергієм Жаданом, яке провела Євгенія Тулаїнова «Про бібліотеки, мову та Донбас». На запитання журналістки «Чи відрізняються бібліотеки у Європі від українських?» Сергій Жадан відповів: «Відрізняються тим, що там бібліотеки не є просто зібранням певної кількості книжок. Книжок там видано неймовірну кількість. В Європі, на відміну від нас, не треба кожні 20-30 років перевидавати книжки. Там здавна є традиція, що бібліотека не просто книгозбірня, це такий великий культурний центр. Я знаю кілька сільських бібліотек в Швейцарії, Італії чи в Австрії, які дійсно є дуже потужними центрами.
Я двічі виступав у бібліотеці Нижнього Тиролю на півночі Італії. Це невеличке село, де живе дві тисячі людей і в них там щорічно проводить великий літературний фестиваль, в якому беруть участь нобелівські лауреати. Зрозуміло, що це не самоокупно, це робиться для того, щоб ЦІ ДВІ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ ЗВІДТИ НЕ ЇХАЛИ.»