Музейна діяльність публічних бібліотек України (ч.2)

За типологією музеї у публічних бібліотеках України можна умовно розділити на:

  музеї історії бібліотеки:

Хмельницька ОУНБ реалізує історію бібліотеки через «Віртуальний музей Хмельницької ОУНБ» . За період з 2020 по 2024 рік у віртуальному музеї здійсне-но 495 публікацій, опубліковано 1980 фотодокументів, користувачами здійснено 45547 відвідувань, 142296 переглядів документів

Історію своєї бібліотеки Чернігівська ОУНБ імені Софії та Олександра Русових реалізує через проєкт “Засновники бібліотеки: 50 історій”.   Його мета – висвітлення інформації про діячів Чернігівщини, які були дотичні до заснування в 1877 році Чернігівської громадської бібліотеки. Серед родоначальників книгозбірні, яких нараховується 50, були видатні громадські, культурні діячі, педагоги, лікарі, художники, економісти, письменники…    Основні напрями проєкту – представлення життєвого шляху кожного зачинателя Чернігівської громадської бібліотеки, виявлення його внеску в соціально-економічний, культурний, науково-освітній розвиток регіону та України, створення циклу радіопередач, присвячених цим персоналіям.

Додатково про музеї історії бібліотек тут

  музеї книги, де демонструють історичні видання, стародруки, рідкісні книги.

Оцифрування ірмолоїв  рамках проєкту «Українські ірмолої як складова світової/національної спадщини»   дозволив ХДНБ ім. В. Г. Короленка надати доступ до повнотекстових копій з метою збереження та введення до наукового обігу унікальних рукописних документів культурної спадщини України. Електронна колекція ірмолоїв з фондів ХДНБ є базою для активізації, розширення та поглиблення сучасних досліджень з історії давньої української музики.

Ірмолой (ірмологій, ірмологіон) ― церковний нотний збірник, що містить духовні піснеспіви (ірмоси та катавасії), рукописна або друкована богослужбова книга православної церкви.

Більше про музеї книги тут 

  меморіальні музеї, кімнати, куточки. Зазвичай вони присвячені видатним діячам літератури, їх життю і творчості. Як правило їх імена пов’язані з певним селом, містом, регіоном:

  історико-краєзнавчі, етнографічні  музеї та експозиції. Присвячені історії міст, сіл, регіонів. Експозиції презентують народну культуру, традиції, побут українців та етнічних груп.

Після 2014 року (особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го) багато бібліотек трансформували свою роль, додатково ставши просторами пам’яті,  підтримки та національної єдності.

Було створено/створюються:

  Куточки пам’яті Героїв — присвячені місцевим воїнам, які загинули на фронті. Містять фото, біографії, особисті речі, книги про них ( “Куточок пам’яті Героїв” в Черкаській ЦМБ імені Лесі Українки, де зібрано світлини черкасців, які загинули на фронті, організовуються зустрічі з родичами загиблих та ветеранами; стіна пам’яті «Наші втрати…У серці нашім сум і щем…» в ПБ Коростишівської громади; куточок “Ми з України” в Львівській ОБД, де представлені дитячі малюнки, книжки та історії війни, адаптовані для молодшої аудиторії та ін.)

  Міні-музеї війни — постійні чи тимчасові виставки з експонатами: уламками боєприпасів, елементами амуніції, листами з фронту, дитячими листівками для ЗСУ тощо.

  Фотовиставки та хроніки (виставка “Незламні. Герої Кіровоградщини” в Кіровоградській ОБЮ, присвячену місцевим воїнам, яка включає фрагменти листів, світлини, відеоспогади родичів; Сумська ОУНБ створює хроніку основних військових подій на Сумщині під час російсько-української війни, а також Список військовослужбовців, що воюють там та бійців територіальної оборони Сумщини, нагороджених державними нагородами; проєкт Чернігівської ОБД «ПЕРЕЖИТЕ. Спогади про життя під час війни» передбачає збір, зберігання та поширення спогадів, свідчень очевидців подій російсько-української війни у різних форматах: рукописи, друковані матеріали, фото, відео; Дніпропетровська ОУНБ імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія формує колекцію документів «Військова хроніка» для майбутньої Національної цифрової бібліотеки України та власної електронної бібліотеки «Дніпропетровщина в період російсько-української війни»; документальна фотоекспозиція «Бібліотеки Херсонщини: злочини росії проти культури України» та ін.).

  Книги пам’яті (проєкт НБУ імені Ярослава Мудрого “Книга пам’яті російсько-української війни: Бібліотекарі” для вшанування пам’яті бібліотечних працівників, які загинули внаслідок війни;  закарпатський мереживний мартиролог «Полеглі воїни Закарпаття в російсько-українській війні» (Закарпатська ОУНБ ім.Ф.Потушняка)

Більше тут https://oth.nlu.org.ua/?p=10426

Мета створення таких ініціатив:

• Вшанування пам’яті загиблих.
• Підтримка родин воїнів через публічне визнання.
• Історична просвіта місцевих громад.
• Формування колективної пам’яті через свідчення, фото, артефакти.
• Інтеграція дітей і молоді до розуміння теми війни через культурно-освітні формати.

Наповнення музейних експозицій в публічних бібліотеках відбувається за рахунок: акумуляції та збереження місцевої історії та культури (у т.ч. краєзнавчих документів);  документування історії населених пунктів через спогади та артефакти; співпраці з краєзнавцями, колекціонерами та громадою; науково-дослідної роботи; просвітницької діяльності; віртуалізації та цифровізації музейних колекцій (цикл подкастів «Визначними місцями Придніпров’я» (ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія), електронний архів «Київ: погляд крізь століття» (Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Києв) – цифровізація історичних фотографій та документів; «Рівне та рівняни у фотографіях: Цифрова пам’ять Рівного» (Рівненська ОУНБ .

Серед інноваційних підходів в музейній діяльності українських бібліотек можна наголосити на :

♦інтерактивних технологіях (проєкт “QR-історія” (Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника) – використання QR-кодів для розширення інформації про експонати; віртуальних екскурсіях; 3D-турах музеями (Національна історична бібліотека України); залученні громади до музейної діяльності.

Узагальнюючи інформацію, можна констатувати, що більшість музеїв при публічних бібліотеках України:

♦ мають виразну українознавчу спрямованість,

♦ зосереджують увагу  на місцевій історії та культурі,

♦ виконують функцію збереження пам’яті громади,

♦ більшість колекцій при бібліотеках сформовані після здобуття Україною незалежності і з’явилася можливість вільно висвітлювати раніше заборонені теми;

♦ процес формування колекцій часто відбувається за рахунок ентузіазму бібліотекарів та приватних дарунків;

♦ бібліотечні музеї поєднують традиційні форми експозиції з сучасними

♦ інтерактивними технологіями;

♦ використовують популярний  формат “живого музею”, де відвідувачі можуть не лише дивитися на експонати, а й взаємодіяти з ними.

Виклики, що стоять перед бібліотечними музеями:

• обмежене  фінансування (найчастіше – повна відсутність) ;
• проблеми збереження – не всі бібліотеки мають належні умови для зберігання музейних предметів;
• недостатня інтеграція у туристичні маршрути – потенціал бібліотечних музеїв як туристичних об’єктів часто недооцінюється.

Перспективи:

– розвиток цифрових колекцій – створення віртуальних експозицій сприятиме розширенню доступу.

– посилення грантової активності – залучення коштів міжнародних та українських фондів для розвитку музейних проєктів,

– включення у культурні кластери – інтеграція бібліотечних музеїв у ширші культурні ініціативи на рівні громади,

– розвиток туристичного потенціалу – перетворення бібліотечних музеїв на точки тяжіння для культурного туризму.

Музейні простори в публічних бібліотеках України є важливою складовою культурної інфраструктури, яка поєднує функції збереження пам’яті, освіти та патріотичного виховання. Незважаючи на фінансові та організаційні виклики, вони демонструють значний потенціал для розвитку, особливо в контексті децентралізації та формування мережі культурних центрів у громадах. Впровадження інноваційних технологій та залучення громадськості до формування колекцій створює передумови для трансформації бібліотечних музеїв у сучасні культурні хаби, здатні ефективно виконувати місію збереження та популяризації культурної спадщини України.