У березні 2023 року відбулася міжнародна конференція «Бібліотеки під час війни» — її організаторами стали Uppsala University (Швеція) спільно з Секцією рідкісних книг і спеціальних колекцій ІФЛА та Консорціумом європейських наукових бібліотек (CERL). На одноденному симпозіумі дев’ять доповідачів з різних континентів ділилися досвідом про історію та спадщину бібліотек воєнного часу; кураторську діяльність по порятунку колекцій від розкрадання та знищення; спадщину конфлікту, включаючи інституційну власність на вкрадену або пограбовану культурну спадщину; правові ускладнення щодо реституції культурної спадщини.
«Українські бібліотеки в умовах війни: втрати та виклики» — із таким виступом звернулась до учасників конференції Тетяна Чорна, директорка Наукової бібліотеки Національного університету «Київо-Могилянська академія». Відео англійською мовою ТУТ.
Загальновідомо, що кожне стихійне лихо, непередбачувана природна або техногенна катастрофа, збройний конфлікт, війна неминуче пов’язані з загибеллю людей, біженцями, покаліченими дітьми. Не один раз у найбільш похмурі та важкі періоди історії України були спроби знищити пам’ять попередніх поколінь, стерти все розмаїття проявів культури. Нажаль міжнародна спільнота продовжує бути свідком пограбування та знищення бібліотек і музеїв під час сучасних збройних конфліктів.
Вже сьогодні бібліотеки України мають бути готові до дискусії навколо проблеми реституції бібліотечних фондів. А починати потрібно з витоків.
Велику роботу в цьому питанні свого часу здійснювали Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей (1992–1999) та її правонаступниця — Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (2000–2011). У той час ідея повернення культурного надбання, введення його до наукового обігу, долучення до фондів музеїв, бібліотек, архівів дістала активну підтримку держави та найширших кіл громадськості України, об’єднала світове українство.
Олександр Федорук, відомий мистецтвознавець, голова Національної комісії був переконаний, що «…у своїй роботі комісія керувалася принципами пріоритетності книжкової культури в системі суспільних знань і уявлень про навколишній світ, вважала бібліотекознавство і бібліотечну справу тими гуманітарними галузями, де є багато простору для людського взаєморозуміння, спілкування, рівноправного співробітництва».
Вже з перших тижнів існування загальнодержавний орган поставив перед собою завдання створити реєстр книжкових цінностей, загублених українськими бібліотеками під час і в результаті Другої світової війни.
А ви знали, що вже у 1994 році була створена Рада з питань реституції бібліотечних фондів?
А очолював її декан факультету бібліотечних та інформаційних систем Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв) Василь Бабич, заступником голови була професорка Київського інституту підвищення кваліфікації працівників культури (нині — Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв) Валентина Скнар. До складу Ради входили працівники Міністерства культури і мистецтв України (нині — Міністерство культури та інформаційної політики України), Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, двох Національних, низки державних та інших провідних бібліотек різних відомств.
Національну парламентську бібліотеку України (нині — Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) в роботі Ради представляли: О. Александрова, заступник генерального директора, і Н. Гудімова, головний бібліотекар і секретар Ради.
Насамперед спільна діяльність працівників бібліотек, інтеграція їхніх зусиль були спрямовані на пошук і повернення книжкових зібрань. Виконання організаційних заходів забезпечувалося шляхом:
- створення комунікативної мережі даних про наявні та втрачені культурні цінності;
- складання основних і спеціалізованих списків втрат;
- вивчення масштабу втрат книжкових багатств, в першу чергу унікальних цінностей, раритетів, стародруків, і здійснення відповідного пошуку.
За час роботи Ради було оприлюднено звернення всеукраїнських семінарів, науково-практичних конференцій, симпозіумів з питань реституції культурних цінностей; узагальнено досвід Донецької ОУНБ, Харківської ДНБ ім. В. Г. Короленка з питань реституції втрачених документів під час другої світової війни; видано ряд оглядових інформаційних та методичних матеріалів; розроблено та затвердженню уніфікований паспорт на втрачений документ; ініційовано активну участь бібліотек у виконанні програми «Повернуті імена»; розроблено спеціальну програму та проведено навчання кураторів цієї роботи в обласних бібліотеках.
У великих бібліотечних закладах були створені відповідні осередки, спеціальні підрозділи, що здійснювали роботу по збиранню інформації про втрачені книжкові фонди. Переговори про повернення культурних цінностей здійснювалися на міждержавному рівні, встановлювалися необхідні контакти з бібліотеками, що мали можливість ґрунтовно вивчити долю втрачених фондів, передбачалося створення спеціалізованих груп бібліотечних фахівців задля здійснення цілеспрямованого планомірного науково виваженого пошуку, проведення окремих досліджень. Загалом вівся пошук найбільш цінної літератури в обсязі 51 тисячі томів.
Повертаючись до сьогодення постає нагальне питання: що маємо на другій рік російсько-української війни? В першу чергу електронну базу даних «Книжкові пам’ятки України», що представлена на сайті Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого. База містить відомості про 948 записів книжкових видань, 69 записів періодичних та продовжуваних видань.
А ще варто апелювати даними, виявленими під час сьомого етапу дослідження «Публічні бібліотеки України в умовах російської збройної агресії».
Завдяки переліку публічних бібліотек України, що були зруйновані та не підлягають відновленню, та даним про них, зафіксованих в електронній системі моніторингу ЕСМАР, дослідники припускають, що внаслідок російської збройної агресії станом на кінець 2023 р. повністю втрачено орієнтовно 1 млн 505 тис. примірників бібліотечного фонду, без урахування видань, втрачених унаслідок руйнування та пограбування Херсонської ОУНБ ім. Олеся Гончара.
Та все ж таки повертаючись до глобальної проблеми, що постала перед Україною, варто знати, чи приєдналася наша держава до основних міжнародних конвенцій, угод, протоколів, щоб у колі європейських країн на паритетних засадах вирішувати питання повернення культурних цінностей? Чи визначає держава своїм пріоритетом у культурній політиці вирішення проблеми повернення книжкових скарбів? Хто має повноваження розпочати облік поцуплених книжкових пам’яток? Чи має бібліотечна спільнота розроблену концепцію формування дієвої системи пошуку та принципів повернення бібліотечних фондів?
Адже, як вважав знаний історик, краєзнавець, дослідник теоретичних і практичних проблем збереження історико-культурної спадщини Сергій Кот, «…державну політику повернення та реституції культурних цінностей слід розуміти як інституалізацію ідеї, тобто надання їй певних організованих форм через правове унормування і створення відповідної національної організаційної інфраструктури».
Саме тому ще у 2017 році Україна підписала Нікосійську конвенцію, так звану Конвенцію Ради Європи щодо злочинів, пов’язаних із культурними цінностями;
а в 2020 році приєдналася до другого протоколу Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.
Ну, і звісно, чекатимемо на висвітлення питання повернення книжкових пам’яток у порядку денному Міжнародного форуму у сфері культурної спадщини «Світові цивілізаційні надбання: культурна спадщина поколінь», проведення якого заплановано Міністерством культури та інформаційної політики України на квітень 2024 року.
P.S. Ну, і як же це фахівцям без бібліографічних джерела для натхнення? Тримайте:
Повернімо втрачене // Укр. культура. – 1994. – №9-10. – С. 2-3.
Врублевська В. Б. Партнерство заради майбутнього нації / Врублевська В. Б., Александрова О. К. // Бібліотека і час : Ювіл. зб. до 130-річчя Нац. парлам. б-ки України / Нац. парламентська б-ка України. – Київ, 1996. – С. 66-71.
Федорук О. Повернення бібліотечних цінностей – державна політика України // Бібл. планета. – 1999. – №1. – С. 32-34.
Кот С. І. Реституція культурних цінностей // Енциклопедія історії України / Ін-т історії України НАНУ
Кот С. Повернення культурних цінностей: час звернутися до витоків // День. – 2022. – №3-4.
Кот С. Повернення культурних цінностей: час звернутися до витоків-2 // День. – 2022. – №5-6.
Солошенко В. В. Проблеми повернення бібліотечних та культурних втрат України періоду Другої світової війни // Сторінки історії : зб. наук. праць. – 2022. – №54.
Забрати вкрадене: як Україні повернути свої культурні цінності // Ukraїner. – 2023.
Відео англійською мовою (налаштуйте в YouTube субтитри українською мовою):
Bring Ove (Sweden) : Countries deprived of Cultural Objects ask for Restitution. The Perspective of International Law (Країни, позбавлені культурних об’єктів, вимагають реституції. Перспектива міжнародного права);
Cunliffe Emma (Great Britain) : Safeguarding Libraries in War – All Possible Steps? (Захист бібліотек під час війни – усі можливі кроки?)