Експертна рада МКІП оприлюднила рекомендації щодо подолання наслідків русифікації та тоталітаризму в Україні

Рекомендації Експертної ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму

Ці рекомендації розроблено Експертною радою Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму для органів місцевого самоврядування, громадських організацій з метою надання допомоги у подоланні антиукраїнського впливу російських цивілізаційних міфів, російської імперської та радянської тоталітарної спадщини у публічному просторі населених пунктів України.

Вторгнення військ Російської Федерації на територію суверенної держави Україна актуалізувало суспільний запит на посилення здатності протистояти внутрішнім і зовнішнім безпековим загрозам шляхом утвердження національної ідентичності українського народу, подолання наслідків антиукраїнської спрямованості російських міфів про спільну історичну пам’ять.

Сьогодні Україна захищає від російського вторгнення право на власну ідентичність. У цій війні особливого значення набуває подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політики в Україні, у тому числі – очищення публічного простору від символів імперськості та комуністичного тоталітарного режиму.

Адже важливою складовою утвердження політичної та символічної влади Російської імперії над підкореними територіями було насадження єдиного культурного простору, зокрема шляхом встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків, відповідної символіки (російської та радянської); меморіалізації простору через розміщення поховань, в тому числі у публічних місцях; найменування населених пунктів, вулиць, площ, провулків тощо, а також розміщення символіки в екстер’єрах та інтер’єрах громадських будівель і споруд. Встановлення пам’ятників та присвоєння найменувань, що здійснювалися Російською імперією в Україні, також були покликані поширювати російські пропагандистські наративи та демонструвати вищість російської культури, водночас підкреслюючи другорядність української.

До сьогодні публічний простір міст і сіл України, попри значну роботу, проведену на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», залишається перевантаженим російською імперською та радянською тоталітарною символікою.

Процес подолання наслідків російської імперської та радянської тоталітарної політик має бути виваженим, ґрунтуватись на суспільному діалозі, відкритій фаховій дискусії, але водночас не може бути відкладеним у часі, адже це – важлива складова ментального спротиву агресії.

Питання щодо збереження у публічному просторі або заміни (у випадку топоніміки) чи демонтажу та переміщення (у випадку з пам’ятниками) повинні вирішуватися відповідно до чинного законодавства про місцеве самоврядування, а також законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Підходи при прийнятті рішення щодо об’єктів, назв, символів російського імперського та радянського тоталітарного минулого не повинні бути формальними, а визначатися на науковому підґрунті та за наявності суспільного діалогу.

Доцільно уникати узагальнених групових критеріїв, натомість варто підходити індивідуально до кожного випадку.

У той же час потрібно враховувати, що російська імперська та радянська тоталітарна практики міфологізували певні постаті та події. Показником їхньої інструменталізації є масовість насаджування назв, об’єктів, символів у публічних просторах українських населених пунктів.

При ухваленні рішень щодо усунення із публічного простору чи збереження об’єктів, назв, символів російської імперської та радянської тоталітарної політик доцільно враховувати такі критерії:

  • міру та наслідки участі політичного чи культурного діяча у реалізації російської імперської та радянської тоталітарної політики;
  • як ті чи інші об’єкти, назви, постаті, або твори пропагують імперські та тоталітарні наративи;
  • внесок особи у розвиток української та світової культури, науки та інших суспільно значущих сфер людської діяльності;
  • особисту світоглядну позицію, ціннісні орієнтири тієї чи іншої постаті;
  • ставлення особи до української ідентичності та ідентичності корінних народів України;
  • міфологізованість та інструменталізацію імперською та тоталітарною пропагандою постаті чи історичної події.

Зокрема, недоцільним є існування у публічному просторі назв, об’єктів, символів пов’язаних із:

  • реалізацією російської імперської та тоталітарної політики, спрямованої на підкорення України, переслідуванням учасників боротьби за незалежність, здійсненням політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів;
  • назвами російських міст та інших географічних, історичних та культурних об’єктів РФ, що не пов’язані безпосередньо із українською історією;
  • особами, що брали активну участь у реалізації та/чи пропаганді російської імперської та радянської тоталітарної політики;
  • особами, що брали безпосередню участь у переслідуваннях учасників боротьби за незалежність, здійсненні політичних репресій та інших злочинів імперського та тоталітарного режимів;
  • особами і подіями, що були міфологізовані імперською та тоталітарною пропагандою і до сьогодні використовуються російською пропагандою на поширення власних наративів.

Потрібно наголосити, що зникнення з публічного простору топонімів чи пам’ятників на честь певних культурних діячів не дорівнює зникненню їхнього культурного доробку, який залишається доступним.

Водночас, у процесі очищення публічного простору від російської імперської та радянської тоталітарної спадщини важливо не допустити знищення пам’яті про справді значимі для України й конкретного міста чи села історичні постаті та події.

Доцільно зберігати назви/об’єкти, пов’язані з особами, які:

  • зробили важливий внесок у розвиток української чи світової науки, культури та інших сфер суспільного життя;
  • були прихильними (толерантними) до України та української культури, визнавали її рівність з іншими культурами;
  • боролися з тоталітарними режимами чи зазнали від них переслідування.

Важливо зберігати пам’ять про героїв та геройок, захисників і захисниць України, зокрема солдатів, офіцерів, лікарів та медсестер, членів Руху опору та інших, що захищали Україну від нацистських окупантів.

Важливо враховувати, що подолання наслідків русифікації не повинно призводити до звуження та примітивізації культурного простору в Україні, а натомість має стимулювати розвиток інклюзивного гуманітарного і культурного середовища, водночас наповнюючи його власним унікальним ціннісним змістом.

При ухваленні рішення щодо збереження у публічному просторі або демонтаж та перенесення до музею твору монументального мистецтва варто враховувати рівень майстерності та внесок автора у розвиток українського мистецтва, художню цінність та оригінальність твору. Твори мистецтва, щодо яких є суспільний консенсус про недоцільність їх подальшого існування у публічних просторах, доречно переміщувати у музейний простір.

За необхідності варто пропонувати тимчасові рішення щодо усунення з публічного простору пам’ятки монументального мистецтва – закривання, маскування мистецьких об’єктів, аби уникнути поспішних рішень та не допустити втрати культурного надбання.

Також варто сприяти збереженню творів монументального мистецтва, зокрема елементів оздоблення та декору у публічному просторі, та впроваджувати методи їх критичного переосмислення. Зберігаючи цілісність матеріальних об’єктів, надавати їм нового змісту – засудження імперської та тоталітарної політик.

Таким чином, загальними підходами є виваженість, об’єктивність, своєчасність та повнота реагування на запит українського суспільства щодо подолання антиукраїнського впливу російських цивілізаційних міфів, російської імперської та радянської тоталітарної політики у публічних просторах населених пунктів України як відповіді на виклики глобального конфлікту демократичних і тоталітарних цивілізацій.

Джерело тут 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Optionally add an image (JPEG only)