Після проголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я коронавірусу COVID-19 пандемією загальносвітового масштабу багато бібліотек Європи зокрема та у всьому світі взагалі закрились для відвідування. А ті, що залишились працювати в умовах адаптивного карантину, запровадили квоти на вхід, скоротили спектр послуг та призупинили програми, що зазвичай відбувалися в бібліотеці, такі, наприклад, як заохочення читання або інформаційна грамотність.
12 березня, із початком запровадження в країні правил та норм вимушеної ізоляції, карантин встановив нові умови соціальної практики: дотримання безпечної відстані 1,5–2 метри, обов’язкове перебування в громадських місцях у засобах індивідуального захисту, обмеження пересування людей з групи ризику 60+ тощо.
Залежно від національної ситуації та оцінки ризику, більшість бібліотекарів почала працювати переважно або виключно дистанційно з дому. Присутність у приміщенні бібліотеки обмежилось кількома основними видами діяльності. Акцент фізичної доступності змістився в бік активностей на сайті та в соціальних мережах.
Переважна більшість бібліотекарів пройшли всі етапи емоційного реагування на зміни: від заперечення, гніву, компромісу, депресії до прийняття ситуації.
Настав час для роздумів та усвідомлення викликів, на які потрібно було відповідати бібліотекам. Але спершу потрібно було визначити пріоритети («на сьогодні» та «на майбутнє») та безжально виокремити найважливіше. Усвідомити, які навички, знання та завдання зможуть допомогти швидко виконувати роботу дистанційно. Доцільним стала ревізія можливостей та наявних ресурсів (трудових, технологічних, технічних тощо). Рішення, що приймалися у непевні часи бібліотеками, потребували делегування повноважень заради динаміки та масштабу дій. «Зміни залежать не від ідей, а від людей, які згодні їх реалізувати синхронно з вами і в резонансі поміж собою!», — вважає Дзенислава Новаківська, кураторка онлайн-курсу маркетингу змін.
Отже бібліотеки виявились обмеженими в часі на еволюцію. Це був крок у незвіданий та непевний світ, так званий «квантовий стрибок» у нові правила соціальної практики. На які виклики, спричинені коронавірусом, бібліотека потрібно було відповідати?
Виклик 1. Вплив безпрецендетних заходів безпеки, що необхідні для здоров’я наших громадян, на подальше функціонування публічних просторів бібліотек:
o Що саме люди були готові віддати у минулому бібліотекам: свій вільний час, емпатію та підтримку і співучасть?
o Що бібліотеки та бібліотекарі можуть дати спільноті, коли можливості спільного досвіду перебування в спільному часі та просторі стають різко обмеженими?
o Як після карантину зміниться користувач бібліотеки та що стане пріоритетним для нього?
o Які бібліотечні сервіси у подальшому зможуть тримати дистанційну комунікацію із аудиторією?
Бібліотечна практика функціонує в системі «людина–людина». «Жодна криза не ламає трендів, які спостерігалися до її початку, а навпаки — сильно їх прискорює», — вважає Валерій Пекарь, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи «Нова Країна». Наприклад, тренд публічної бібліотеки полягає у соціальній орієнтації на людину, у вірності власному бренду «БІБЛІОТЕКА», в цінності створених спільнот.
Виклик 2.Цифрова нерівність.
Із початком карантину відчутно збільшився розрив між доступом до інформації забезпечених та бідних верств населення. Не сприяло поліпшенню ситуації й відсутність доступу до інтернету у переважної більшості публічних бібліотек країни. Користувачі потребували доступу до офіційних та достовірних джерел інформації щодо COVID-19. Одночасно бібліотеки розгорнули в суспільстві дискусію щодо переваг дотримання інформаційного детоксу.
Виклик 3. Спроможність бібліотек на стале та успішне життя в цифрі.
Проекти, засновані на діджиталізації, — це дивіденди від довгострокової перспективи. Наразі спостерігаємо в соціальних мережах неабиякий спалах творчості та винахідливості від бібліотек і бібліотекарів. Такі ініціативи розширили територію впливу бібліотеки, вийшовши за межи територіальної громади. Бібліотеки із сталою практикою дистанційної комунікації з аудиторією і надалі продовжують надавати послуги розширюючи їх спектр.
Цей перелік не є вичерпним. Але одна умова найголовніша: безпека та довіра створюють безпеку та довіру. Маємо вжити адекватних заходів для захисту як персоналу, так і користувачів. У цьому питанні неабияк допоможуть рекомендації IFLA та Української бібліотечної асоціації.
Дотримуйтесь державних заходів та рекомендацій органів охорони здоров’я, тримайте комунікацію з органами місцевого самоврядування. Лише у партнерстві ми сильні! Опановуйте нові практики онлайн згуртованості, сприяйте партнерству та створюйте можливості для життя вашої громади у цифрі!
Марина Адаменко,
головний бібліотекар
Національної бібліотеки України
імені Ярослава Мудрого