- Підготовка самих бібліотекарів: професія, що навчається
Трансформація професії неможлива без постійного навчання.
Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича проводить тренінги для координаторів Хабів цифрової освіти. Програма охоплює кібергігієну, цифрові сервіси, роботу з платформами «Дія.Освіта» та комунікацію в соцмережах.
Проєкт реалізується ВГО «Українська бібліотечна асоціація» за підтримки Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні, фінансування Швеції та у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України.
Мета навчання – підвищення цифрових компетентностей та управлінських навичок бібліотечних фахівців, які координують роботу Хабів цифрової освіти у громадах області.
Учасники одразу впроваджують отримані знання у своїх закладах, створюючи сучасні, безпечні та зручні цифрові простори в бібліотеках, тим самим розвиваючи цифрову освіту в громадах Житомирської області.
Решетилівська-міська Бібліотека реалізувала проєкт «Маяки критичного мислення». Працівники бібліотек, освітяни громади та активна молодь взяли участь у марафоні ідей «Корисні рішення з медіаграмотності під час війни для громади». Учасники марафону говорили про медіагігіену під час війни, визначали негативні та позитивні тенденції в сучасному медійному просторі, знаходили можливості вплинути на поліпшення ситуації з рівнем критичного мислення у мешканців громади. Присутні також представляли різні цікаві проєкти з медіаграмотності, які розробили в своїх командах.
Коломийська міська публічна бібліотека провела професійний тренінг «Цифрова безпека та ветеранська політика як ключ до локальної стійкості громади: вимір бібліотек».
Захід об’єднав бібліотекарів для обговорення актуальних питань безпеки в цифровому середовищі та ролі бібліотек у зміцненні стійкості громад. Учасники розглядали практичні аспекти захисту особистих даних, перевірки пристроїв на наявність вірусів, розпізнавання інформаційних загроз та формування культури безпеки серед користувачів бібліотек.
Отриманий досвід став підґрунтям для проведення власного заходу з акцентом на бібліотечну складову локальної стійкості.
Українські бібліотеки вже не просто реагують на виклики інформаційної війни — вони формують системну відповідь.
Фактчекінг-марафони, блог-кафе, квести з кібергігієни, тренінги зі штучного інтелекту, навчання для ветеранів і людей старшого віку — усе це не окремі ініціативи. Це ознаки нового професійного зростання.
Як навчати медіаграмотності за допомогою штучного інтелекту.
Один із найефективніших способів сформувати стійкість до дезінформації — показати, як вона створюється. Коли людина бачить механізм маніпуляції «зсередини», вона починає набагато уважніше ставитися до інформації, яку отримує в соціальних мережах.
Метод «від супротивного»: створюємо фейк разом
Замість традиційної лекції про небезпеку дезінформації бібліотекар може запропонувати учасникам експеримент. Разом із відвідувачами — особливо з молоддю або активними представниками старшого покоління — за кілька хвилин створюється умовна «сенсація».
Спочатку за допомогою генеративної мовної моделі (наприклад, ChatGPT або Claude) генерується короткий новинний текст, наприклад про те, що «у центрі міста під будівлею мерії знайдено золотий скарб».
Після цього за допомогою генераторів зображень — таких як Midjourney або Bing Image Creator — створюється відповідна ілюстрація: умовне «фото золотого злитка в котловані».
Результат зазвичай вражає учасників: усього за кілька хвилин формується матеріал, який виглядає як справжня новина з ілюстрацією. Саме в цей момент виникає усвідомлення того, наскільки легко створити переконливу дезінформацію. Після такого досвіду рівень критичного ставлення до інформації в соціальних мережах помітно зростає.
Після експерименту бібліотекар може запропонувати учасникам проаналізувати створений матеріал і звернути увагу на характерні ознаки штучного походження контенту.
У зображеннях такими маркерами можуть бути:
- зайві або неприродно сформовані пальці;
- розмиті мочки вух чи прикраси, що «зливаються» зі шкірою;
- надто ідеальна «пластикова» текстура шкіри;
- неприродні деталі на задньому плані.
У текстах часто з’являються інші ознаки:
- надмірна загальна ввічливість або шаблонність;
- відсутність конкретних джерел;
- повторювані мовні конструкції;
- так звані «галюцинації» — коли штучний інтелект упевнено вигадує факти, дати або імена.
Навчившись помічати ці «цифрові вигадки», користувачі починають значно уважніше ставитися до інформації.
Корисні інструменти перевірки
Важливо не лише пояснити проблему, а й дати користувачам конкретні інструменти перевірки інформації.
Для перевірки зображень можуть використовуватися:
- Google Lens або TinEye — для зворотного пошуку зображень та визначення їхнього першоджерела;
- FotoForensics — сервіс аналізу структури зображення, що допомагає виявити змінені або вставлені фрагменти.
Для перевірки текстів можуть використовуватися:
- GPTZero — популярний інструмент для визначення ймовірності ШІ-генерації;
- Hive Moderation — сервіс, що аналізує як текстовий, так і візуальний контент.
Для перевірки відео одним із найефективніших інструментів є:
- InVID – комплексний інструмент для аналізу відео, який широко використовують журналісти та фактчекери.
Додатково варто рекомендувати користувачам освітні ресурси з медіаграмотності. Одним із найкращих прикладів є курс Very Verified, створений міжнародною організацією IREX та адаптований до українського інформаційного контексту. Курс пояснює принципи перевірки інформації, роботу алгоритмів соціальних мереж та основи критичного мислення у цифровому середовищі.
У час, коли інформації навколо стає дедалі більше, а відрізнити правду від маніпуляції все складніше, роль публічної бібліотеки набуває нового змісту. Вона стає місцем, де люди можуть не лише знайти інформацію, а й навчитися розуміти її, перевіряти та критично осмислювати. Працюючи з медіаграмотністю, цифровою безпекою та можливостями штучного інтелекту, бібліотеки допомагають громаді орієнтуватися у складному інформаційному середовищі. У світі алгоритмів бібліотека нагадує про найважливіше – здатність людини думати самостійно.