Ідея «Живої бібліотеки» звучить майже як метафора, однак це цілком реальний формат, що вже понад два десятиліття успішно використовується в публічних просторах Європи, зокрема в бібліотеках. Жива бібліотека — це подія, де «книгами» виступають люди, які представляють спільноти, що часто стикаються з упередженнями. «Читачі» мають змогу брати «живу книгу» на певний час і вести з нею особисту розмову. Це прямий, щирий контакт без посередництва медіа або оцінок зі сторони.
У цьому дописі пропонуємо поради для бібліотекарів, які хочуть організувати Живу бібліотеку у публічному просторі бібліотеки. Базою для дослідження та натхнення став текст посібника «Lifandi bókasafn– leiðbeiningar fyrir skipuleggjendur» — «Жива бібліотека: рекомендації для організаторів» (2005).
Жива бібліотека – це метод підвищення поваги до прав людини та людської гідності, спрямований на підвищення обізнаності та встановлення конструктивного діалогу щодо упереджень, які часто призводять до несправедливості щодо окремих осіб або груп людей.
На початку важливо усвідомлювати, що головна мета Живої бібліотеки є заздалегідь визначеною, тоді як більш конкретні цілі повинні визначати реалістичний та можливий місцевий вплив заходу.
На етапі підготовки
Який би формат не обрали організатори, вони повинні усвідомлювати, що планування та підготовка є однаково складними, незалежно від того, чи це великий захід, що триває кілька днів, чи Жива бібліотека, яка працює самостійно протягом кількох годин.
На етапі підготовки неможливо оцінити точну кількість відвідувачів. Коли йдеться про особливий захід, можна очікувати, що майже кожен, хто приходить до бібліотеки, зрештою стане читачем.
Жива бібліотека — це проєкт, який вимагає ретельного планування та розподілу завдань.
Як підібрати «живі книги»: від пошуку до формування каталогу
Найвідповідальніша і водночас найцікавіша частина — добір людей, готових стати «живими книгами». Орієнтуватися варто на спільноти, про які в суспільстві існують стереотипи. Це можуть бути ветерани, люди з інвалідністю, представники етнічних меншин, внутрішньо переміщені особи, феміністки, вчителі, релігійні діячі, колишні засуджені, медики, люди, які переживали бездомність тощо.
Склад бібліографії та вибір книг — це найскладніша та делікатна, але водночас і найважливіша частина підготовки Живої бібліотеки. Організатори повинні дати собі достатньо часу, щоб поміркувати над бібліографією та обговорити її, перш ніж остаточно сформулювати її.
Поради з європейського досвіду: бібліографія повинна містити щонайменше двадцять книг, щоб бути цікавою, і не більше п’ятдесяти, щоб нею було легше управляти; книги мають бути автентичними: ті, хто бере на себе роль книг, повинні мати реальний особистий досвід роботи з проблемою.
Щоби визначити актуальні «теми», рекомендуємо зібрати фокус-групу із членів громади, молоді, партнерів соціальних служб. Складіть список типових упереджень, які варто «прочитати» через Живу бібліотеку. Наприклад, у селищі, де переважає трудова міграція, це можуть бути стереотипи щодо жінок, які виховують дітей самі, або щодо «інакших» дітей у класі.
Потенційним «живим книгам» важливо чітко пояснити, що від них очікується: не публічна сповідь, а вільна розмова. Назви книг повинні супроводжуватися описами, які розповідають про упередження, з якими люди найчастіше стикаються. Корисно зібрати та обговорити їх, перш ніж приймати остаточне рішення щодо назв книг. У каталозі слід позначити назву книги (наприклад, «Мама воїна», «Православний еколог», «Колишній наркозалежний»), коротку анотацію (двома-трьома реченнями), вік, мову спілкування, тривалість «читання».
Під час створення списку варто пам’ятати про те, що:
- читачі зазвичай нашвидку переглядають кожну сторінку бібліографії, тому важливо, щоб список був написаний простою мовою;
- сленг може бути корисним, але потрібно уникати лайливих слів;
- щоб відповідно пояснити книги, найкраще використовувати щонайменше чотири твердження, але щоб обмежити розмір бібліографії, твердження не повинні перевищувати семи для кожної книги.
Організаційна логістика: простір, правила, ритм
Найкращий простір — це окрема кімната або зона з можливістю усамітнення для парної розмови, але з гарантією безпеки. Інтер’єр бібліотеки (де зберігаються книги) має бути видимим, але все ж закритим, щоб обмежити рух людей. Бібліотека має бути достатньо великою, щоб розмістити столи та стільці для всіх книг та бібліотекарів.
Для перших подій рекомендовано прочитання 5–8 книг, з чітко окресленим графіком «читань» — по 20–30 хвилин, із перервами між слотами.
Бібліотекарі вітають читачів. Їхнє робоче місце – це стійка біля входу, і там має бути достатньо місця, щоб кілька читачів могли зручно розміститися, прочитати брошуру та вирішити, яку книгу вони хочуть позичити. Бібліотекар веде журнал запису, допомагає зорієнтуватися в каталозі, пояснює правила (наприклад, заборона фотографувати, важливість поваги до особистого простору, право книги припинити розмову). До команди можуть входити фасилітатори, соціальні працівники або волонтери, які допоможуть у разі складних ситуацій.
Порада з європейського досвіду: добре завжди мати резервні «книги» на випадок, якщо частина учасників не зможе прибути; ефективно працює попередній запис на книги онлайн або на місці в день події; рекомендовано провести коротку зустріч з усіма книгами за кілька днів до відкриття Живої бібліотеки; репутація є найкращою рекламою для Живої бібліотеки, і кількість читачів, ймовірно, зростатиме з кожним днем.
Каталог як інструмент видимості
Книжковий каталог є основною рекламою книг для читачів і зазвичай основою для вибору читачів. Це спосіб зафіксувати тему, представити історії спільноті, відзначити учасників. Можна створити друковану або онлайн-версію з фото (за згоди), назвами та короткими описами «книг». Часто каталоги використовуються в наступних заходах, перетворюються на мобільні виставки, джерела натхнення для шкільних уроків.
Порада з європейського досвіду: підготуйте каталог кількома мовами для заходів, де очікуються іноземні гості; якщо книги кількома мовами, напишіть якими мовами вони розмовляють на інформаційних сторінках.
Не менш ефективний метод — «бібліографічна картка читача»: коротке опитування після розмови, де читач залишає думки, враження, відповідає на питання «чи змінилося щось у вашому сприйнятті?». Це важливе джерело для подальшого аналізу і вдосконалення формату.
Чому це варто проводити саме в бібліотеці
Публічна бібліотека — безпечний, відкритий і нейтральний простір. Саме такі місця потрібні для формату, де зустрічаються досвіди, що зазвичай не перетинаються. Ідея Живої бібліотеки перегукується з місією бібліотек як просторів доступу до правди, довіри та взаємодії.
Це інструмент, що дозволяє говорити про інклюзію, прийняття, соціальні бар’єри без моралізаторства, через живий контакт. Зрештою, бібліотекар у цій моделі — не просто посередник, а фасилітатор змін.
#ГоловнаБібліотекаКраїни теж має унікальний досвід. У партнерстві з Українською Школою Управління напередодні Різдва-2024 в бібліотеці відбулася подія проєкту «Жива бібліотека». Тоді це був простір для діалогу, взаєморозуміння та натхнення. Захід пройшов. Ми писали про це ТУТ
Вдруге це сталося 12 липня 2025 року. І це вже був простір справжніх історій, сили, вразливості та незламності. Коротке відео можна переглянути ТУТ
#ГоловнаБібліотекаКраїни продовжує «читати» надзвичайних людей. Їх історії знову буде зібрано 18 жовтня. Слідкуйте за анонсами бібліотеки.
На завершення
Організація Живої бібліотеки — це сміливий крок до діалогу. Це виклик для бібліотеки як інституції довіри. Саме тут, у читальній залі або на літній терасі бібліотеки, можуть відбутися ті розмови, які змінюють громаду зсередини.
Читайте живих людей! І дозвольте себе прочитати.