Сьогодні для розвинутих країн аксіоматичним є твердження, що культура завдяки ментальності впливає на життєві практики і, як наслідок, на результативність соціально-економічної динаміки.
«Носієм загальної культури може бути будь-яка особа за умови, що вона щиро бажає розвинути Богом дані таланти. Саме такі люди стають носіями культури та заслуговують на пошану і пам’ять» – зазначив свого часу Блаженніший Любомир Гузар.
А чи є носіями культури новообрані голови об’єднаних громад та представники органів місцевого самоврядування? Які життєві цінності вони обирають для себе і своєї громади? Адже від ціннісних установок посадовців, мотивів їхньої поведінки, особистісних і професійних якостей та здібностей буде залежати якість життя громади.
Пропонуємо долучитися до висвітлення позитивних прикладів діяльності посадовців з ОТГ, які орієнтуються на довгострокову перспективу, прагнуть досягнути певної мети не лише у матеріальних перемогах, а, дивлячись у майбутнє, завдяки своїм систематичним, методичним, повсякденним зусиллям, опікуються духовністю та ментальністю своїх громадян. Зрозуміло, що для таких керівників бібліотека – це не головний біль, а соціальний, навчальний, просвітницький,культурний партнер у розбудові спроможної, успішної громади.
Сьогодні презентуємо Давидівську сільську об’єднану територіальну громаду (Пустомитівський район, Львівська область). У грудні 2016 року було обрано Голову Давидівської ОТГ – Володимира Керницького. На території Громади розташовано 12 населених пунктів, чисельність населення – біля 13 000 осіб. Громада налічує 13 закладів культури.
Протягом останніх 7 місяців в громаді ремонтували дороги, школу, дитячий садочок, встановлювали дитячі майданчики, замінювали кабелі електромереж, розробляли проектно-кошторисні документації на каналізування сіл, а також на вуличне освітлення та багато ін. Але на тлі таких важливих перетворень не забували і про бібліотеки.
Як розповідає начальниця відділу культури та інформаційної політики Давидівської ОТГ Христина Кучак, в громаді взялись за модернізацію бібліотек, адже умови у частини із семи бібліотек, які перейшли на баланс громади, виявились взагалі непридатними. А книжковий фонд, який був створений ще за часів СРСР, вже давно не актуальний.
“На баланс ми прийняли 7 бібліотек, дві із яких були без світла і опалення. Через це всі книги вкрились пліснявою, тому ми їх зараз масово списуємо, натомість закупили вже багато і дитячої, і дорослої літератури. Взагалі ми взялись за реформацію бібліотечної системи, адже бібліотека у селі якраз є тим місцем, де можна зустрітися, поговорити, де можна проводити літературні вечори. Ми вже встигли провести чимало таких заходів, і всі були дуже задоволені”, – веде далі, не втримуючи захвату, Христина Кучак.
Далі буде…