Рекомендація CM/Rec(2023)3 Комітету міністрів державам-членам про бібліотечне законодавство та політику в Європі

Рекомендація CM/Rec(2023)3

Комітету міністрів державам-членам

про бібліотечне законодавство та політику в Європі

(Прийнято Комітетом міністрів 5 квітня 2023 року

на 1462-му засіданні заступників міністрів)

Комітет міністрів відповідно до статті 15.b Статуту Ради Європи (ETS № 1),

вважаючи, що однією з цілей Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами з метою захисту та просування ідеалів і принципів, заснованих на повазі до прав людини, демократії та верховенства права, які є їхнім спільним надбанням;

наголошуючи на тому, що бібліотеки відіграють вирішальну роль як центри громад, що прагнуть до демократичного, згуртованого, інклюзивного та справедливого суспільства, і є важливою та незамінною складовою соціальної, культурної й інформаційної інфраструктури спадщини сталого суспільства, де гарантовані свобода вираження поглядів, публічний доступ до інформації та демократична участь;

беручи до уваги, що у 2000 р. Керівний комітет Ради Європи з питань культури, спадщини та ландшафту (Steering Committee for Culture, Heritage and Landscape, CDCPP) у співпраці з Європейським бюро бібліотечних, інформаційних та документних асоціацій (European Bureau of Library, Information and Documentation Associations, EBLIDA) розробив Рекомендації Ради Європи / EBLIDA щодо бібліотечного законодавства та політики в Європі, які мали значний вплив на формування політики та надихали на створення бібліотечного законодавства у країнах-членах Ради Європи;

відзначаючи, що ці рекомендації служать довідником для окремих бібліотек, які працюють у часто складних місцевих умовах, а також для регіональних і місцевих адміністраторів, які бажають реструктурувати місцеві бібліотечні системи;

підкреслюючи, що, хоча початкові керівні принципи все ще актуальні, культурні та суспільні зміни, з одного боку, і технологічний розвиток, з іншого, по-новому впливають на бібліотеки;

наголошуючи на тому, що за останні два десятиліття бібліотеки перетворилися на простори розширеної людської взаємодії, громадянської активності та створення знань, і що в кількох державах-членах Ради Європи бібліотечне законодавство вже відображає ці нові концепції та ролі, які спираються на чималу кількість документів і рекомендацій Ради Європи та Європейського Союзу;

висловлюючи впевненість, що перегляд Рекомендацій Ради Європи / EBLIDA щодо бібліотечного законодавства та політики в Європі й їх перетворення на рекомендацію Комітету міністрів може підсилити загальноєвропейські зусилля, спрямовані на створення добре поінформованого, інклюзивного і демократичного суспільства;

відзначаючи, що в результаті CDCPP вирішив переглянути сферу бібліотек [1] з метою розробки нового набору принципів, які є актуальними для національного законодавства та політики в державах-членах Ради Європи, відповідають демократичним цінностям, сумісні з конституційними принципами держав-членів і можуть надихнути на розробку нового та/або переглянутого бібліотечного законодавства і політики;

підтверджуючи, що бібліотеки повинні сприяти досягненню спільних цілей, визначених у межах Порядку денного у сфері сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй на період до 2030 року, таких як соціальна інтеграція, якісна освіта, мир, справедливість і міцні інституції;

відзначаючи, що розвиток інформаційних технологій для всіх зумовив появу нових аспектів у бібліотечному та інформаційному секторах, таких як доступ, конфіденційність, захист даних, великі дані, зв’язок та інклюзивність, кібербезпека, штучний інтелект, 5G, блокчейн, автоматизація процесів, автономність пристроїв та віртуальна (доповнена або розширена) реальність;

нагадуючи про відповідні конвенції, рекомендації та керівні принципи Ради Європи, а саме:

• Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (ETS № 5), стаття 10;
• Європейську культурну конвенцію (ETS № 18);
• Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (ETS № 121);
• Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянута, ETS
  № 143);
• Рамкову конвенцію про захист національних меншин (ETS № 157);
• Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (CETS № 199);
• Конвенцію Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями (CETS № 221);
• Рекомендацію CM/Rec(2016)2 щодо Інтернету громадян;
• Рекомендацію CM/Rec(2017)1 щодо Європейської стратегії культурної спадщини на 21 століття;
• Рекомендацію CM/Rec(2017)8 щодо великих даних для культури, грамотності та демократії;
• Рекомендацію CM/Rec(2018)3 щодо культурної спадщини в умовах зміни клімату: підвищення стійкості та сприяння адаптації;
• Рекомендацію CM/Rec(2018)10 щодо внеску культури у зміцнення Інтернету як емансипативної сили;
• Рекомендацію CM/Rec(2020)1 щодо впливу алгоритмічних систем на права людини;
• Рекомендацію CM/Rec(2020)7 щодо сприяння постійному запобіганню ризикам у повсякденному управлінні культурною спадщиною: співпраця з державами, спеціалістами та громадянами;
• Рекомендацію CM/Rec(2022)15 щодо ролі культури, культурної спадщини та ландшафту у допомозі при вирішенні глобальних викликів;
• Рекомендації щодо штучного інтелекту та захисту даних (T-PD(2019)01), видані Радою Європи;

посилаючись на інші відповідні міжнародно-правові документи:

• Резолюцію ООН, прийняту Генеральною Асамблеєю у 2015 р., «Трансформація нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» (A/RES/70/1);
• Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права (1966),
  стаття 19;
• Конвенцію ООН про права дитини (1989);
• Конвенцію ЮНЕСКО про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту та протоколи до неї (1954 та 1999 рр.);
• Конвенцію ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввезення, вивезення та передачі права власності на культурні цінності (1970);
• Конвенцію ЮНІДРУА про викрадені або незаконно вивезені культурні цінності (1995 р.);
• Хартію Європейського Союзу про основні права (2000), стаття 11;
• Загальну декларацію прав людини (1948), стаття 19;
• Директиву 2014/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 травня 2014 р. про повернення культурних об’єктів, незаконно вивезених з території держави-члена, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1024/2012 (перероблено);
• Регламент (ЄС) 2019/880 Європейського Парламенту та Ради від 17 квітня 2019 р. про переміщення та ввезення культурних цінностей;
• Регламент (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту та Ради від 27 квітня 2016 р. про захист фізичних осіб у звʼязку з обробкою їх персональних даних та про вільний рух таких даних;
• Пропозицію Регламенту Європейського Парламенту та Ради, яка встановлює гармонізовані правила щодо штучного інтелекту (Закон про штучний інтелект) та вносить зміни до певних законодавчих актів Союзу, запропоновану Європейською Комісією у 2021 р.;
• Директиву 2001/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію окремих аспектів авторського права та суміжних прав в інформаційному суспільстві;
• Директиву 2006/115/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 р. про право оренди та право позики та про певні права, пов’язані з авторським правом у сфері інтелектуальної власності;
• Директиву (ЄС) 2019/790 Європейського Парламенту та Ради від 17 квітня 2019 р. про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до Директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС;
• Директиву (ЄС) 2019/1024 Європейського Парламенту та Ради від 20 червня 2019 р. про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектора (перероблена);
• Директиву 2012/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 р. про певні дозволені способи використання сирітських творів;
• Рекомендацію Комісії (ЄС) 2021/1970 від 10 листопада 2021 р. про спільний європейський інформаційний простір для культурної спадщини;
• Рекомендації ЮНЕСКО щодо відкритої науки (2021 р.);
• Фрібурзьку декларацію про культурні права (2007 р.);

беручи до уваги такі фахові документи, як:

• Маніфест Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) / ЮНЕСКО про публічні бібліотеки (1994) та його оновлену версію (2022);
• Будапештська ініціатива відкритого доступу (2002);
• Маніфест ІФЛА / ЮНЕСКО про мультикультурну бібліотеку (2009);
• Маніфест ІФЛА / ЮНЕСКО про цифрові бібліотеки (2011);
• Маніфест ІФЛА про Інтернет (2014);
• Заява EBLIDA / IFLA / LIBER «Будь відкритим до відкритої науки: зацікавлені сторони повинні готуватися до майбутнього, а не чіплятися за минуле» (2016);
• Заява ІФЛА про бібліотеки та штучний інтелект (2020);
• звіт EBLIDA «Подумайте про немислиме» – програма європейських бібліотек після COVID-19, що відповідає Цілям сталого розвитку і фінансується через європейські структурні та інвестиційні фонди (2021–2027)» (2020);
• Маніфест ІФЛА/ЮНЕСКО про шкільну бібліотеку (2021);

рекомендує урядам держав-членів:

1. забезпечити узгодженість між правилами, що стосуються бібліотечного законодавства, і правилами, які застосовують в інших суміжних сферах відповідно до їх напряму діяльності;
2. розширити межі традиційних правил для бібліотек, щоби врахувати всі різні питання, що стосуються бібліотечного законодавства та політики;
3. знайти баланс між інтересами фізичних осіб та організацій, як державних, так і приватних;
4. забезпечити врахування бібліотечним законодавством різних обставин та інтересів держав-членів з метою посилення ефективності:
5. вжити належних законодавчих чи інших політичних заходів, які б відповідали принципам, викладеним у цій рекомендації та доданих до неї настановах, і привести чинне законодавство у відповідність із зазначеними принципами;
6. перекласти цю рекомендацію та пов’язані з нею Керівні принципи Ради Європи / EBLIDA щодо бібліотечного законодавства та політики в Європі (див. додаток) офіційними мовами держав-членів та розповсюдити їх якомога ширше серед відповідних органів та осіб.

[1] Враховуючи цілі цієї рекомендації, «бібліотеки» визначаються як загальнодоступні культурні, освітні та соціальні установи, що обслуговують місцеві, академічні або спеціалізовані громади та/або суспільство загалом. Вони можуть бути національними або місцевими, державними або приватними за умови, що є неприбутковими, приймають і застосовують бібліотечні цінності, принципи, стандарти і професійні методології.

Додаток до Рекомендації CM/Rec(2023)3  буде далі…