“Скарби бабусиної скрині»  Східного Поділля

Комунальний заклад «Бершадська бібліотека» реалізує новий етнопроект «Скарби з бабусиної скрині», який зініціювала завідувачка Яланецькою сільською бібліотекою Катерина Бабій. Протягом 2-3 місяців бібліотекарі презентують скарби з кожного населеного пункту Бершадської територіальної громади, розповідають про звичаї і традиції рідного краю, презентують місцеві старожитності. Загально бібліотечний етнопроект «Скарби бабусиної крині» кожного разу відкриває багато цікавого з історії рідного краю, історії родин.

Організатори переконані, що колись у кожній хаті була скриня, де зберігали найдорожче, найрідніше, найважливіше. Наразі, це рідкісна річ, але в кожній родині десь у найпотаємнішому місці зберігаються прадавні бабусині скарби: сорочка, ікона, рушник, старовинна книга чи газета, світлина чи скатертина, а ще глиняний посуд. А все це разом – наша історія, побут українців, традиції, обряди, звичаї, які вирізняють українців серед рівних націй і  підтверджують етнічність та національну ідентичність.  З метою пізнати, що заховано в бабусиній скрині, який одяг носили наші предки, їх призначення та різновиди, помандрувати у глибину віків, фахівці місцевих книгозбірень проводять різні бібліотечні активності для дітей та молоді. Кожна бібліотека представляє свій акцентований скарб.

Яланецька сільська бібліотека  серед скарбів бабусиної скрині на  ретро-подіум представила українську сорочку.  Сорочка з яланецької  скрині належить жительці села Тандитній Ірині Денисівні, 1905 року народження. Старовинна, чудова вишивка  і сьогодні передає майстерність і красу низинкового  мистецтва.

Бібліотекар Михайлівської сільської бібліотеки Галина Гончаренко провела презентацію старожитностей села Михайлівка та Романівка для маленьких відвідувачів бібліотеки. Михайлівська скриня порадувала вишиванками і вишитими рушниками, старим начинням та реманентом, є тут випечений у старій формі запашний хліб, старовинна книга, якій біля 200 років та інші цікаві і забуті сьогодні речі. Найголовнішим акцентом скрині став сувій домотканого конопляного полотна.

Завідувач П’ятківською сільською бібліотекою Оксана Тюхтій в своїй презенації старожитностей акцентувала увагу на скринях – символі заможності, збереження сімейних і родинних традицій, поваги до праці й духу предків, а також їх вмісту.

На Поділлі переважали не мальовані скрині, а  прикрашені металевим окуттям різноманітних профілів. Вони називалися кованими. Про такі скрині часто згадується у народних піснях, як, наприклад, у старовинній колядці:«У тебе скрині все ковані, у них червінці не раховані».

У бабусиній скрині Осіївської сільської бібліотеки зберігаються стародавні вишиванки, рушники вишиті хрестиком та гладдю, український вінок. Але найбільше у бабусиній скрині було хусток: білі, червоні, чорні, зелені, жовті. 

У відділі обслуговування дітей КЗ «Бершадська бібліотека» у форматі мандрівки в українську давнину, провели  презентацію «Скарбів з бабусиної скрині». Дітям розповіли про культуру і побут українців від найдавніших часів і до  сьогодення.  Щоб пізнати, що заховано в скрині, діти  помандрували у глибину віків. У бабусиній скрині зберігалися рушники, сорочки, хустки, намисто, книги, гроші, мішечок із зіллям та інші речі. Головним  скарбом цієї бабусиної скрині став старовинний восковий весільний віночок в іконі, якому понад 100 років.

Скриня Голдашівської сільської бібліотеки презентувала доріжки ручної роботи, виткані в домашніх умовах на верстаті з різнокольорових ниток. Здебільшого такі доріжки містили в собі етнічні орнаменти того краю, де виготовлялися. Чудовий колоритний орнамент надає доріжкам вигляду оригінальності та неповторності краю. Доріжку рідко використовували для покриття долівки, більше для прикраси стола, ліжка, лавки, нею прикрашали в кімнатах підвіконня.

Під час бібліотечного молодіжного відкриття бабусиної скрині у бібліотеці с.Кошаринці продемонстровано багато елементів одягу такі як: сорочка, спідниці, плахта, вишита жилетка, хустина, а також рушники та домоткані рядна. Але основна увага приділялася кожуху.

Війтівська сільська бібліотека продемонструвала   домоткані та вишиті рушники, кожухи, чобітки і биті валянки, коралі, жіночий та чоловічий одяг  і, звичайно, відома всім  війтівська сорочка, вишита низзю, яка вражає своїми  кольорами, витонченістю та орнаментами.

У Кидрасівській сільській бібліотеці, у бабусиній скрині рушники, наволочки, картини, серветки, підузорники, штори, фіранки, чоловічі і жіночі сорочки – все вишите різними техніками шиття та різними узорами. Квітчасті, однотонні, тернові, люрексові, з тороками, накидні хустки. Український національний одяг “про свято” і на “будний день” і різного роду намисто, восковий весільний вінок та багато інших див рукоділля.

«Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня»,- саме під такою назвою бібліотекар Шумилівської сільської бібліотеки Ольга Подольська презентувала скарби з бабусиної скрині. Родзинкою презентації стала старовинна красива, мальована скриня. Скриня, яка багато років зберігається у родинах, де оберігають прадавню українську спадщину.

У сільській бібліотеці  с. Мала Киріївка відбулася етноподорож  «Скарби бабусиної скрині», яку  у форматі  загально бібліотечного  етнопроекту провела бібліотекар Олена Охріменко. Зокрема, знайомили з одним із видів українського традиційного глиняного посуду який виготовляють в селі Мала Киріївка  це – Макітра. Глиняний посуд для с. Мала Киріївка є певною мірою візитівкою, бо тут споконвіку славилися цим ремеслом. Гончарство було не лише заняттям більшості жителів села, а й способом виживання. У кожному другому обійсті був гончарний круг. 

«Скарби бабусиної скрині» сіл Лісниче та Вовчок дуже багаті на  неймовірної краси вишиті рушники, подушки, сорочки, домоткані рядна та хідники, а ще український віночок, де сплелись воєдино краса і традиції  українського народу.  Весільний вінок в Україні, як один з найголовніших атрибутів весілля, побутував з давніх часів. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до українок з Західної Європи прийшла мода на воскові вінки, які дуже вподобали українки, і практично до кінця 80-х років ХХ століття восковий вінок був прикрасою нареченої. Весільні воскові віночки Східного Поділля виготовляли  з різних матеріалів: віск, парафін, стеарин, лой, дріт, папір, фольга, деревна стружка, тканина, намистини, нитки, вовна, клей. За кольоровою гамою вінки були кольоровими і однотонними: від жовто-коричневого  до білого.

Баланівська сільська бібліотека у скрині прредставила: вишиті домоткані рушники, простирадла, наволочки, яскраві, різнобарвні хустки, прикраси та ін.

Найдорожчим родинним скарбом, що зберігався у скрині була сорочка. Національним одягом українців з давніх давен були сорочки вишиті візерунками. Вишита сорочка – оберіг, яскравий символ долі українського народу.  Кожен орнамент на сорочці мав особливе місце та значення, оскільки українці вірили, що той чи інший візерунок несе певну захисну силу та служить оберегом. За вишиванкою можна було визначити статус  та походження власника. Подільські вишиванки вирізнялися багатством кольорів та різноманітністю швів, що застосовувалися в одному виробі. Частіше переважав чорний  колір з додаванням червоного, жовтого, зеленого, синього  або кольору стиглого жита.

У  Флоринській  сільській бібліотеці серед бабусиних скарбів – старовинні ікони, які багато років зберігаються та шануються у різних родинах  Ці ікони бачили багато радості і страждань.

У презентації  старожитностей Сільська бібліотека с. Велика Киріївка представила  вишиваний рушник, який посідає почесне місце в будинку: біля образів, на столах, на вікнах, скринях. Він є старовинним народним символом і прекрасним стильним елементом в оздобленні будинку в стилі «кантрі» або «сільському стилі». З вишитою крижмою зустрічають народження дитини. Дуже багато знакових подій в житті людини потребують цього традиційного народного атрибуту: випускні в садочку та школі, зустріч дорогих гостей, сватання, шлюб, весілля. Всюди в українських народних обрядах використовується вишитий рушник.

 У Бирлівській сільській бібліотеці з метою збереження та популяризацією обряду, читачам  презентовано один із основних елементів весілля «Одяг нареченої».  Саме у скриню  в Україні складали одяг, рушники, полотно, прикраси. В ній зберігався посаг та одяг  нареченої.

«Весільний обряд «Розплітаня коси» в с. Бирлівка» занесений до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Бершадської міської територіальної громади.

   Завідувачка  Сумівської сільської бібліотеки Алла Майструк  разом із користувачами бібліотеки відкрила Сумівську бабусину скриню. Найбільше дівчаткам припало до душі  – намисто. Намисто – одна з найдавніших традиційних прикрас України. Прикраси завжди виконували дві функції – захисну та інформативну. Оберегові та ритуальні прикраси носили лише на тілі: обручки, браслети, хрестики. Ну а ті, що носили поверх одягу, красномовно говорили про достаток господаря: шість ниток коралового намиста, наприклад, коштували, як пара волів:

   Юні дівчата-користувачки Красносільської сільської бібліотеки поринули в чарівний світ українського національного одягу, який милує око своєю красою, багатством елементів, їх обрядовою значимістю та мистецькою довершеністю. Особливо, до душі їм припала плахта. Плахта – одноплатова ткана спідниця, підперезана тканою крайкою з червоної вовни. У святкові дні українки надягали плахту, як частину ошатного костюма. Для плахти використовували вовняну картату тканину довжиною до чотирьох метрів. Жінки з найзаможніших родин могли дозволити собі купити для плахти клац або навіть парчу. Прикрашали такі святкові спідниці вишивкою і тасьмою з вовняних і шовкових ниток. Детальніше тут .

Детальніше про «Скарби бабусиної скрині» від Крушинівської сільської бібліотеки тут:

   Краєзнавчий та етно напрямок є одним із важливих у  діяльності бібліотек Бершадської територіальної громади. Минулого року бібліотекарі громади  почали  реалізовувати цілу низку краєзнавчих,  меморіальних та етнопроектів, спрямованих на  інформування населення з історії України та української культури, звичаїв і традицій, краси української мови.

 Найбільш широким у минулому році став загальнобібліотечний  краєзнавчий проект «Перлинки рідного краю». Реалізація проекту дала можливість віднайти, записати спогади старожилів громади про цікаві події, знакові місця, народні  цікавинки, відновити маловідомі факти історії, топонімічні та гідронімічні   народні назви  місцин та пов’язані із ними  легенди і спогади.

Завдяки проекту молоде покоління бершадчан дізналися про походження окремих географічних назв, народних  назв вулиць, ярів та урочищ. Все це стало цінним джерелом інформації для формування історичної пам’яті регіону.

Бібліотечний  проект мав свій розвиток, до нього долучилися клубні та музейні працівники.  І апогеєм такої  культурної співпраці стало   проведення у м. Бершадь благодійного етнофесту «Перлинки рідного краю» на якому були представленні цікавинки кожного села та зібрано більше 46 тис. гривень для підтримки ЗСУ.

Джерело: Комунальний заклад «Бершадська бібліотека»