Війна загострила відчуття справедливості, обов’язку, відповідальності, доброти, співчуття. Це спонукало багатьох наших співвітчизників долучитись до лав волонтерів та благодійників. Не стоять осторонь і бібліотеки Черкащини. Майже у всіх бібліотеках ТГ Черкащини були створені центри гуманітарної допомоги та підтримки ЗСУ та ВПО. Бібліотекарі сьогодня серед тих, хто допомагаючи щодня у великих та малих справах, пришвидшують нашу перемогу. Почуття підтримки, обов’язку, небайдужість до чужої біди, воля до перемоги все це про наших колег з Ірклієва.
Тому окремо хочеться повідати про бібліотекарку, а вірніше про директора ПБ Іркліївської ТГ, що на Черкащині. Це – Валентина Колєснікова, яка на цій посаді працює 10 років, а з початком війни стала серцем волонтерства своєї громади (громада складається з 25 населених пунктів). Почалось з того що завітала до сільського голови, обговорили як можна допомогти тим, хто чергує на блокпостах. А потім почали допомагати хлопцям громади які були у найближчій військовій частині.
Поступово Валентиною була створена волонтерська команда з представників сіл громади. Збирали продукти, плели маскувальні сітки та необхідні речі як на передову так і для цивільного населення в деокуповані зони. А далі за її ініціативи створено «Волонтерський рух Іркліївщини» як мобільна гуманітарна допомога ЗСУ та цивільному населенню деокупованих територій. До його складу крім Валентини Колєснікової увійшли начальник відділу освіти і культури, юрист та два водії ТГ. Для доставки зібраного добра команді було виділено автобус. І почали волонтерити ширше. Були на Бахмутському, Херсонському напрямку, в Курахове (Донецька обл.). Останній раз привозили допомогу до Херсона. Бачила Валентина катівні, які окупанти облаштовували в школах. Все собі вона занотовує, пише, робить фотографії, але поки ні з ким не ділиться подробицями. Розповість про все після перемоги.
Комунікує з військовими, медперсоналом з шпиталів переважно наша бібліотекарка. Вона ж опікується збором громадою коштів на потреби ЗСУ та шпиталів, закуповують все, що просять, і везуть. Зазвичай груз який везеться 5 тон. Спати дуже мало виходить, та й постійно потрібно стежити за місцевістю. Спочатку було страшно, а зараз звикли, перебороли себе, адже громада – волонтерський кулак підтримки ЗСУ.
Валентинине волонтерство у допомозі військовим, ВПО, тим хто на деокупованих територіях. Вона у складі команди янголів перемоги.
А мріє про перемогу та той час коли буде щодня видавати книги, запрошувати сельчан до бібліотеки на заходи, а не плести сітки, дивитись в очі хлопцям з передової, та в очі матерям, чиї діти на війні.
Дякуємо колегам із Черкаської ОУНБ за наданий матеріал!
Запрошуємо ділитися своїми історіями!