Останні місяці науково-методичний відділ НБУ ім. Ярослава Мудрого отримував (на сайт, блог, месенджери, електронні пошти) безліч питань, пов’язаних з регламентацією юридичних, управлінських, економічних та інших аспектів діяльності наших бібліотек в умовах дії воєнного стану.
Сьогодні вирішили надати короткий перелік документів, на які ми найчастіше робили посилання у своїх відповідях.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (№ 2352 – ІХ від 01.07.2022 року)
Законом внесено ряд важливих змін до законодавства у сфері трудових відносин, включаючи суттєві доповнення до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136 – ІХ від 15.03.2022 року. Серед іншого, набули чинності такі нововведення:
- Запроваджено нові підстави для розірвання трудового договору, а саме:
- відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
- смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
- неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих та інших умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Також, уточнено порядок вивільнення працівників (зокрема, масового вивільнення) та вимоги щодо дій роботодавця при звільненні працівників.
- Визначено поняття “сумісництво”.
- Суттєво уточнено поняття “призупинення дії трудового договору” і порядок його застосування.
- Доповнено норму щодо відшкодування за рахунок держави-агресора працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.
- Уточнено правила щодо збільшення нормальної тривалості робочого часу у період дії воєнного стану. Зокрема, нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Оплата праці таких працівників має також бути пропорційно збільшена.
- Уточнено порядок повідомлення працівників про зміну істотних умов праці та умов оплати праці у період дії воєнного стану.
- Визначено, що за рішенням роботодавця тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки у період дії воєнного стану може бути обмежено 24 календарними днями за поточний робочий рік.
- Передбачено обов’язок роботодавця впродовж дії воєнного стану, за заявою працівника, який виїхав за кордон або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, надавати такому працівнику відпустку без збереження заробітної плати тривалістю не більше 90 календарних днів.
- Запроваджено можливість для роботодавців під час воєнного стану самостійно визначати порядок організації діловодства з питань трудових відносин, ведення трудових книжок та архівного зберігання документів у районах активних бойових дій.
- У період дії воєнного стану запроваджено можливість для працівників і роботодавців домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання документів стосовно трудових відносин та про засоби електронної комунікації.
ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» (редакція від 29.09.2022)
Згідно з абзацом третім частини дев’ятої статті 9 Закону у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п’ятою, шостою статті 10 Закону.
Частинами п’ятою, шостою статті 10 Закону визначено порядок призначення на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій.
Сумісництво: зміни на рівні законодавства
Згідно з вимогами статті 1021 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
З 19 липня 2022 року, на рівні закону закріплено поняття сумісництва та основний принцип оплачуваності роботи за сумісництвом. Скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, це не виключає можливість встановлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (наприклад, Законом України «Про запобігання корупції»). Також, виходячи зі змісту частини другої статті 21 КЗпП України, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Закон покликаний спростити доступ до професії, а також, поставити в пріоритеті професійні стандарти (знання), ніж кваліфікаційні характеристики (формальності) при формуванні системи оплати праці.
Що ввів новий Закон?
- Закон доповнив Кодекс законів про працю України новими визначеннями понять “професія”, “трудова функція”, “професійна кваліфікація” та “часткова професійна кваліфікація”, “професійні стандарти”.
- Встановлено пріоритетність профстандартів над кваліфхарактеристиками, що впливає на систему оплати праці.
- Запроваджено Реєстр кваліфікацій, що міститиме, інформацію про професію (вид занять), професійні та часткові профкваліфікації, освітні кваліфікації, профстандарти з урахуванням рівнів Національної рамки кваліфікацій.
- Унормовано створення, кваліфікаційних центрів, що покликані перевіряти профкваліфікації особи і видавати сертифікати, підтверджуючі її професійну кваліфікацію або часткову профкваліфікацію.
По-суті, профкваліфікація, як і часткова профкваліфікація, являють собою стандартизовану сукупність здобутих конкретною особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати трудові функції. Наявність такої профкваліфікації визначатиметься відповідно до профстандартів, що можуть розроблятися і затверджуватися як роботодавцями, так і їх організаціями/об’єднаннями, чи органами державної влади, науковими установами, та навіть – громадськими об’єднаннями й іншими заінтересованими суб’єктами.
Тобто, фактично, профкваліфікація не обов’язково залежатиме від наявності та рівня освіти здобутого у навчальних закладах, а може набуватись навіть внаслідок досвіду, чи самонавчання, якщо цього достатньо для компетентності працівника. При чому, профкваліфікація засвідчуватиметься документом, виданим, так званими кваліфікаційними центрами – розгалужена система яких може бути створена роботодавцями, закладами освіти, профасоціаціями та й іншими – хто зацікавлений у їх створенні. Всі такі центри, акредитовуватимуться Національним агентством кваліфікацій.
Зазначимо, що Урядом утворено Міжвідомчу робочу групу з питань реформування національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» як тимчасовий консультативно-дорадчий орган КМУ.
Основним завданням робочої групи є розроблення концепції реформування національного класифікатора України «Класифікатор професій» з метою гармонізації його з міжнародними стандартами класифікації занять, професій, професійних кваліфікацій, освіти та приведення його у відповідність із Міжнародною стандартною класифікацією занять ISCO-08.
Затверджено Положення про Міжвідомчу робочу групу та визначено її склад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 N 590 “Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану” було визначено черговість платежів, які здійснюються Казначейством та органами Казначейства за дорученням клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
У першу чергу проводяться видатки на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Оплата праці працівників бюджетних установ, комунальних послуг та енергоносіїв, інших поточних видатків відноситься до видатків другої черги.
До якої черги можна віднести передплату періодичних видань?
Якщо йдеться про електронну версію видань, а саме про можливість переглядати розміщену на певному ресурсі інформацію (КЕКВ 2240), то вважаємо, що такі послуги можна оплатити у другу чергу.
Адже відповідно до п. 19 Порядку № 590 саме у другу чергу за загальним і спеціальним фондами можна здійснювати видатки на оплату інформаційних послуг. Окрім цього, за спеціальним фондом у другу чергу можна провести видатки на оплату послуг з доступу в режимі онлайн до інформаційних ресурсів.
Що ж стосується передплати періодичних видань (у т. ч. електронних видань) за КЕКВ 2210, то таку оплату можливо провести лише у третю чергу. На жаль, здійснення таких видатків у другу чергу п. 19 Порядку № 590 не передбачено.
На черзі прийняття ще низки нормативно-правових документів, які суттєво впливатимуть на організаційно-управлінські рішення. Наприклад, це:
- законопроєкт «Про працю»;
- законопроєкт «Про колективні угоди та договори»;
- Порядок відшкодування працівникам та роботодавцям коштів, втрачених внаслідок війни та ін.
Про них згодом.
В Україні не кажуть “Коли закінчиться війна…”
В Україні кажуть “Коли ми переможемо…”