Екологічне просвітництво та усна історія: точки дотику

   Екологічне просвітництво займає вагому частку у сьогоднішній діяльності публічних бібліотек. Ми долучаємось до реалізації Цілей Сталого Розвитку. Цікавий варіант поєднання цієї діяльності із краєзнавчою спрямованістю.
Сміттєзвалища, викиди шкідливого виробництва, загазованість у зоні транспортних артерій і ін. завдають шкоди населеним пунктам, їх екологічному стану, руйнують екосистему. Це проблема не тільки мегаполісів. Маленькі містечка і села також потерпають від забруднень навколишнього середовища і їх жителі відчувають зміни клімату  – зміну водного ландшафту, наприклад.
Бібліотека як екологічний освітній осередок може висвітлити та сприяти усвідомленню зміни клімату. Бібліотека може підтримувати проєкт екологічної історії, збирати колекцію усних інтерв’ю та особистих речей, що описують екологічне минуле місцевості. Особливо це може бути актуальним для промислово забруднених територій. Для чого нам це потрібно? Для того, щоб майбутні покоління могли краще розуміти історію регіону.
Нині кожна громада має екологічних активістів (у гарному розумінні цього поняття). Це не обов’язково мають бути представники влади, хоч вони часто є ініціаторами прибирання і благоустрою територій.
А чи знаємо ми, хто і коли організував перше масове прибирання у громаді? Які історичні назви ставків, лісів, окремих територій?  Хто і чому назвав їх саме так? Які рослини були характерні для конкретної місцевості. Уся ця інформація може акумулюватися у бібліотеці через усні історії, дбайливо зібрані і зархівовані у фондах бібліотеки.
Через усні оповідки можна демонструвати вплив десятиліть забруднення та формувати спільноту екологічного активізму.

Екологічна історія громади це не тільки навчання, а й виховання. Це не тільки подати ідеальну інформацію про те як було. Це, насамперед, навчити критично мислити, підвести до самостійних роздумів. Репродукція екологічної історії може бути доповнена особистими роздумами, місцевими історіями, портретами особистостей.
У бібліотеці можемо збирати звіти про стан довкілля.
Можна разом із юними читачами і вчителями-природниками зробити гербарій рослин, зібрати про них місцеві легенди і використовувати для організації виставок як мінімум і як максимум у екологічних акціях та проєктах.
Розпочніть Екомарафон «Поети громади про природу рідного краю».
Будучи вільними для доступу громадськими просторами, а також установами пам’яті та захисниками доступу до інформації та навчання протягом усього життя, бібліотеки мають гарне місце в громадах, щоб бути центрами для кліматичної освіти, навчання та інформування громадськості.
Бібліотека може провокувати поведінкові перетворення у жителів громади. Оскільки зміна клімату є проблемою, спричиненою людиною, вирішення, зосереджені на людині, буде ключовим для її успішного пом’якшення. Розширення можливостей наших спільнот розвиватись, брати участь у цих рішеннях, дізнаватися про них та сприймати їх – це потужний спосіб для бібліотек втілити та стимулювати зміни.
Бібліотеки є платформами для об’єднання громади для вивчення місцевих питань та участі у формуванні політики участі. Досвід культурної спадщини може виростити спільне почуття ідентичності, цінностей, згуртованості та відповідальності – зміцнення потенціалу та волі до амбіційних кліматичних дій.
Ідея цього посту виникла з досвіду роботи філії Бруклінської публічної бібліотеки.

 Як бібліотека з повним спектром послуг, так і громадський центр для екологічної обізнаності, активності та освіти, в ньому розміщений проект екологічної історії Greenpoint, колекція усних інтерв’ю та особистих речей, що описують екологічне минуле району, забрудненого промисловістю. Історія польських іммігрантів і їх діяльності у боротьбі зі зміною клімату.

Незаписана історія часто стає забуттям. Швидкими темпами змін, що відбуваються у спільноті бібліотека  працює над збереженням її усних історій, поки живі свідки все ще є, щоб поділитися ними. Майбутні мешканці, які, ймовірно, будуть продовжувати боротьбу з промисловою шкодою, можуть звернутися до цього архіву за освітою та натхненням.

P.S. Для тих, хто планує використовувати метод усної історії, рекомендуємо скористатися рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті . 31 березня Український інститут національної пам’яті презентував онлайн-ресурс «Архів усної історії» – https://ui.uinp.gov.ua/uk .  Це перший в Україні політематичний онлайн-архів усних спогадів, який надає вільний доступ до зібраних відео- та аудіоінтерв’ю.

Фотографії: Бруклінська ПБ (Нью-Йорк), Бруклінська колекція. 

Матеріал підготовлено Кравченко С.М., гол. бібліотекарем НМВ  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Optionally add an image (JPEG only)