Познайомилася з матеріалами «Дослідження дозвілля і культурних потреб міської молоді в Україні», проведеним аналітичним центром Cedos за підтримки Українського культурного фонду. Безперечно теми, порушені в дослідженні, потребують уваги з боку місцевих органів влади при розробці культурних стратегій розвитку своїх громад з урахуванням потреб та вподобань найбільш активної частини місцевих спільнот – молоді, яка навчається та вже працює. Ну, і звичайно, з боку закладів культури, які покликані задовольняти культурні потреби мешканців своєї громади, враховуючи їх вподобання та запити. Не буде перебільшенням, визначити бібліотеки одними із перспективніших та стратегічних закладів для вирішення цих завдань.
У цьому дослідженні автори звернули увагу на дозвілля та культурні потреби молодих людей, які живуть у Херсоні, Івано-Франківську та Хмельницькому, а також працюють у сфері послуг, інформаційних технологій, культури і креативності. У фокус-групових дискусіях також брали участь студенти/ки спеціальностей, які суміжні з цими сферами зайнятості. Крім цього, акцентується увага на пріоритетах і процесах розробки культурних і молодіжних політик цих міст, а також наведений опис деяких особливостей роботи державних і комунальних закладів культури.
Так, дозвілля і відпочинок у молодих людей не часто асоціюється з культурними подіями і закладами. Відпочинок учасники дослідження описували як простір для відновлення себе і власного ментального здоров’я. Водночас дозвілля молоді люди пов’язували з публічними і громадськими просторами міст, а також із закладами культури.
Серед факторів, які впливають на дозвілля молоді, є сфера, тип зайнятості та умови праці. За результатами аналізу кількісних даних, у будні дні молоді люди у великих містах віддають перевагу приватному, домашньому відпочинку, а у вихідні частки тих, хто відпочиває вдома і поза домом, фактично зрівнюються. Втім, відпочинок і дозвілля частіше сприймається як залишкове — час після роботи, навчання і хатніх справ.
Рівень доходу також впливає на способи проведення вільного часу серед молодих людей. Цікаве спостереження, що за результатами аналізу кількісних даних серед молоді з доходом, вищим за середній рівень по Україні, досить велика частка (42%) читають книги протягом тижня. По мірі того, як зменшується рівень доходу, зменшується і частка тих, які займаються читанням. Проте серед респондентів з найнижчим рівнем доходу (менше за 2,5 тис. грн) читають майже так само багато, як і серед людей з найвищими доходами.
Автори дослідження також відзначають гендерні особливості дозвілля і вільного часу молодих людей. Молоді чоловіки і жінки мають різну кількість вільного часу.
Загалом, молоді люди з різних сфер зайнятості в усіх містах висловлювали потребу в альтернативній культурі. Зазвичай під цим мали на увазі заходи, події або простори, які за тематичним наповненням або форматом будуть відрізнятися від наявних державних і комунальних установ. Іноді альтернативністю молоді люди називали відкритість закладів і просторів до співпраці та можливість ініціювати й організувати власні події. Молодь у всіх трьох містах озвучувала потребу в збільшенні кількості некомерційних просторів — наприклад, для проведення власних заходів.
Державні заклади культури здебільшого асоціюються у молоді з масовою культурою, яка доступна широким групам населення. Натомість недержавні культурні інституції часто пов’язують з експериментальними мистецькими форматами. Водночас державні та комунальні заклади часто не є такими центрами тяжіння і не згуртовують довкола себе людей.
Автори відзначили важливу тенденцією, що молоді люди мають запит на трансформацію, доповнення класичних функцій закладів культури. Найкращим прикладом цього є бібліотеки. Більшість молодих людей не користуються бібліотеками для того, щоб взяти книги. Молодь у всіх трьох містах говорила про те, що вони відвідують бібліотеки заради тематичних подій, дискусій, фестивалів, обговорень. Існує запит на перетворення бібліотек на центри спільнот, у яких можна не лише вчитися, отримувати книги, а й проводити дозвілля, спілкуватися. Змінитися також має підхід до залучення молодих людей до культурного дозвілля і закладів культури. В усіх трьох містах молоді люди згадували про неприємні враження, пов’язані з примусовим відвідуванням музеїв і театрів під час навчання у школі або закладі вищої освіти. Для декого такі походи стали останніми в їхньому житті і закріпили асоціацію цих закладів культури з чимось директивним і нецікавим. Водночас державні і комунальні заклади культури в містах часто вважають молодь своєю цільовою аудиторією. Проте заклади культури іноді не мають окремих стратегій залучення молодих людей. Вони часто працюють з школярами і студентством, а також з молодими людьми, які мають дітей. Водночас рідко мають спеціальні програми і події, що орієнтовані на працезайняту молодь, яка завершила формальну освіту.
Серед важливих проблем державних і комунальних закладів культури дослідники виокремити брак фінансування, що тягне за собою незадовільний матеріально-технічний стан приміщень, нестачу персоналу, зокрема молодих людей серед працівників. З браком фінансування і нестачею кваліфікованих кадрів може бути пов’язана неможливість розвивати альтернативні культурні формати і задовольняти потреби молодих людей у подіях, пов’язаних із сучасним мистецтвом.
Під час розробки культурних або молодіжних політик органи влади обраних міст орієнтуються на «молодь» загалом і не виокремлюють інших підкатегорій. Зазвичай у містах існують програми для підтримки деяких вразливих груп молоді — наприклад, людей з інвалідністю, малозабезпечених, молодих людей, які були дітьми-сиротами, переселенців. Проте більшість заходів стосуються соціальної підтримки цих людей, а не залучення їх до культурного життя міста.
На підставі своїх досліджень, автори матеріалу сформували рекомендації органам влади та закладам культури. Зокрема, закладам культури рекомендують розробляти і впроваджувати практики з вивчення аудиторії закладу та її потреб. Наприклад, проводити консультації з дослідниками, опитування аудиторії, мапування, збирати зворотній зв’язок після подій, збирати кількісні та якісні дані про аудиторію закладів. Розробляти і впроваджувати стратегії залучення працевлаштованої молоді, яка вже закінчила навчання в університеті. Залучати молодих людей до роботи у закладах культури. Наприклад, створювати можливості стажування, волонтерства у закладі. А ще адаптувати час роботи закладів і проведення подій, щоб працевлаштовані молоді люди могли їх відвідувати.
Серед іншого, органам місцевого самоврядування рекомендується розвивати і підтримувати мережі державних і муніципальних закладів культури; сприяти збереженню некомерційних закладів культури, наприклад, пропонувати системи пільгової оренди приміщень для таких закладів; розробляти і впроваджувати стратегії створення районних центрів спільнот на базі місцевих бібліотек; сприяти проведенню капітальних ремонтів у місцевих закладах культури та покращувати їх матеріально-технічне забезпечення, аби вони могли використовувати сучасні та інтерактивні методи роботи з відвідувачами тощо.
Матеріал підготовлено Горчинською В., гол. бібліотекарем НМВ.