Читання, це не лише можливість поринути у світ літератури, здобути нові знання чи знайти відповіді на важливі запитання. Це також привід для спілкування, обміну думками, спільних відкриттів і нових знайомств. Адже враження від прочитаної книжки часто хочеться розділити з іншими: обговорити вчинки героїв, поділитися власними переживаннями, почути іншу думку або просто знайти людей зі схожими літературними вподобаннями. Саме на такій потребі у спілкуванні навколо книги грунтуються численні читацькі ініціативи, які сьогодні набувають різноманітних форм.
Особливе місце в розвитку цих ініціатив належить публічним бібліотекам. Прагнучи зацікавити книгою та читанням людей різного віку, бібліотеки дедалі активніше використовують формати, що передбачають не лише знайомство з літературою, а й безпосередню участь читачів у спільній діяльності. Книжкові та читацькі клуби, літературні студії, творчі майстерні, інтерактивні читання, літературні квести й тематичні ігри урізноманітнюють бібліотечну роботу, допомагають відкривати нові можливості книги та перетворюють читання на цікаву спільну діяльність.
Водночас такі формати змінюють і сам характер взаємодії бібліотеки з користувачами. Якщо традиційні заходи нерідко передбачали переважно роль слухача або глядача, то сучасні читацькі практики дедалі частіше пропонують людині стати активним учасником: самостійно обирати книжки для обговорення, висловлювати власні думки, долучатися до творчих завдань, створювати літературні твори чи навіть брати участь в організації зустрічей. Завдяки цьому навколо бібліотеки поступово формуються спільноти людей, яких об’єднує не лише любов до книги, а й бажання спілкуватися, навчатися та відкривати щось нове.
Такий підхід відповідає сучасному баченню ролі публічних бібліотек у суспільстві. У Маніфесті IFLA/UNESCO про публічну бібліотеку 2022 року серед важливих напрямів її діяльності визначено підтримку читання, розвиток творчості, сприяння культурній участі та створення можливостей для навчання впродовж життя. Отже, бібліотека має бути не лише місцем доступу до книжок та інформації, а й відкритим простором, де люди можуть реалізовувати власні інтереси, обмінюватися досвідом і знаходити однодумців.
Для українських бібліотек розвиток таких практик набуває особливої актуальності в контексті реалізації Стратегії розвитку читання на період до 2032 року «Читання як життєва стратегія», яка передбачає формування стійкої звички до читання та утвердження його як важливої складової повсякденного життя, освіти й саморозвитку. Досягнення цих цілей потребує не лише забезпечення доступу до книжок, а й пошуку нових способів зацікавлення читанням, особливо серед дітей і молоді. Саме тому дедалі більшого значення набувають ініціативи, що поєднують літературу з грою, творчістю, спілкуванням та іншими видами діяльності.
В умовах повномасштабної війни читацькі спільноти набувають і додаткового значення. Бібліотечні зустрічі стають можливістю підтримувати соціальні зв’язки, спілкуватися, обговорювати важливі для суспільства теми, звертатися до питань історичної пам’яті, культури та національної ідентичності. Спільне читання може допомагати людям відволіктися від щоденних тривог, знаходити підтримку в колі однодумців і зберігати відчуття причетності до життя громади. Водночас навіть за складних обставин бібліотеки продовжують шукати нові форми роботи, пристосовуючи їх до потреб і можливостей своїх відвідувачів.
Досвід українських і зарубіжних бібліотек свідчить, що можливості таких ініціатив значно ширші за звичайне обговорення прочитаного. Книжковий клуб може стати майданчиком для змістовних дискусій, літературна студія стати місцем відкриття творчих здібностей, а літературний квест захопливою пригодою, яка спонукає дитину звернутися до книжки. Попри відмінності у форматах, усі ці практики мають спільну мету: зробити читання ближчим до людини, допомогти їй відчути радість від зустрічі з книгою та знайти власне місце у читацькій спільноті.
Книжкові та читацькі клуби: від обговорення літератури до формування спільнот
Книжкові та читацькі клуби належать до тих форматів бібліотечної роботи, які вдало поєднують любов до літератури з потребою людини у спілкуванні. Їхня привабливість полягає у простій ідеї: прочитана книжка стає початком розмови, під час якої кожен може поділитися власними враженнями, висловити думку, почути інші погляди й відкрити для себе те, на що раніше, можливо, не звернув уваги. При цьому важливим є не стільки пошук єдиного правильного тлумачення твору, скільки можливість побачити його очима інших читачів.
На відміну від разових літературних заходів, клубний формат передбачає регулярність зустрічей, певне коло учасників і спільні читацькі інтереси. Саме сталість таких зустрічей допомагає поступово формувати відчуття довіри, у якому люди почуваються вільніше, охочіше долучаються до дискусій, пропонують власні теми та рекомендують книжки. З часом учасників об’єднує вже не лише інтерес до конкретного твору, а й бажання підтримувати спілкування та бути частиною читацької спільноти.
Сучасні книжкові клуби мають різне спрямування. Одні зосереджуються на класичній або сучасній художній літературі, інші об’єднують шанувальників певних жанрів: детективів, фантастики, історичного роману, поезії чи документальної прози. Окреме місце посідають тематичні клуби, присвячені історії, культурі, суспільним питанням, особистісному розвитку. Водночас бібліотеки організовують клуби для різних вікових категорій, від дітей і підлітків до людей старшого віку, добираючи відповідні твори, способи обговорення та форми взаємодії.
Читацькі клуби можуть працювати як невеликі постійні групи або як відкриті зустрічі, до яких можуть долучатися охочі без попередньої участі. Одні передбачають прочитання всіма учасниками однієї книжки, інші пропонують обговорювати твори певного автора чи літературної теми. Поширення цифрових технологій дозволило проводити також онлайн-зустрічі та поєднувати їх з очним спілкуванням. Така гнучкість допомагає бібліотекам враховувати різні потреби й можливості читачів.
Важливу роль у діяльності клубу відіграє бібліотекар, який виступає не стільки доповідачем чи літературним критиком, скільки організатором і модератором спілкування. Його завдання полягає у створенні доброзичливої атмосфери, запропонувати цікаві запитання, підтримати розмову, залучити до неї менш активних учасників і водночас залишити простір для різних думок.
Корисні рекомендації щодо організації таких зустрічей пропонує Американська бібліотечна асоціація (ALA). Зокрема, фахівці радять заздалегідь визначати спрямування клубу, узгоджувати зручний час і періодичність зустрічей, продумувати способи спілкування між учасниками та створювати невимушену атмосферу. Окрему увагу приділено підготовці запитань, які не обмежуються переказом сюжету, а спонукають читачів висловлювати власні міркування. Серед запропонованих прийомів: обговорення вчинків персонажів, аналіз окремих епізодів, використання ілюстрацій, тематичних предметів і літературних ігор. Водночас наголошується на важливості поваги до різних поглядів та залучення до розмови всіх охочих (ALA: Hosting and Facilitating Book Discussion Groups).
Не менш важливим є залучення самих читачів до формування програми клубу, інколи ініціаторами створення читацьких спільнот виступають активні відвідувачі бібліотек. Можливість запропонувати книжку, проголосувати за наступний твір, обрати тему зустрічі чи навіть спробувати себе в ролі ведучого посилює зацікавленість учасників. У такому разі бібліотекар уже не одноосібно визначає зміст клубної діяльності, а разом із читачами створює простір спільних інтересів. Особливої ваги цей підхід набуває в роботі з підлітками та молоддю, для яких можливість самостійного вибору нерідко стає важливою умовою участі.
Міжнародний досвід свідчить, що книжкові клуби можуть розвиватися за різними моделями : від традиційних обговорень до незвичних форматів спільного читання. При цьому бібліотеки не обмежуються організацією власних зустрічей, а й підтримують читацькі ініціативи, які виникають у громадах.
Цікавий приклад такого підходу демонструє Публічна бібліотека Торонто (Toronto Public Library, Канада). Тут діють книжкові клуби, зустрічі яких проводять бібліотечні працівники як очно, так і онлайн. Водночас бібліотека пропонує спеціальну послугу Book Club Sets to Go – комплекти книжок для читацьких груп. Кожен комплект може містити до 15 примірників одного видання та супроводжується матеріалами для обговорення: коротким викладом змісту, відгуками й запитаннями до твору. Серед доступних добірок: художня й документальна література, книжки для дітей та підлітків, твори авторів різного культурного походження. Комплекти надаються на шість тижнів, що дозволяє учасникам підготуватися до спільної зустрічі (Toronto Public Library: Book Club Sets).
Цінність цього досвіду полягає в тому, що бібліотека підтримує не лише власні заходи, а й самостійні читацькі групи. Забезпечуючи учасників книжками та матеріалами для дискусій, вона допомагає організувати клуб навіть тим, хто не має достатніх ресурсів або досвіду проведення таких зустрічей. Це приклад бібліотечної послуги, яку за відповідних можливостей фонду можна адаптувати й до української практики.
Інший підхід можна побачити у Нью-Йоркській публічній бібліотеці (The New York Public Library, США), де поряд із традиційними книжковими клубами проводяться зустрічі, присвячені окремим жанрам і видам літератури. Зокрема, при Бібліотеці виконавських мистецтв діє Play Club – клуб для шанувальників драматургії. Його учасники щомісяця читають одну п’єсу, а під час зустрічі обговорюють твір і спільно читають окрему сцену. У такий спосіб літературна розмова доповнюється елементами театрального виконання, що дозволяє по-новому сприймати характери персонажів, діалоги та драматичні конфлікти.
Водночас у бібліотеці практикуються й відкриті зустрічі, на яких учасники можуть розповісти про книжки, обрані самостійно. Наприклад, під час Open Book Discussion у бібліотеці на 67-й вулиці відвідувачам пропонували поділитися власними літературними рекомендаціями, а не обговорювати один заздалегідь визначений твір (NYPL: Open Book Discussion, 26 травня 2026 року ). Такий формат дає можливість долучитися навіть тим, хто не встиг прочитати спільну книжку, але має бажання поспілкуватися з іншими читачами.
Ще один цікавий напрям, це спільне читання вголос, яке розвиває британська благодійна організація The Reader. Її програма Shared Reading об’єднує людей навколо читання та обговорення оповідань і поезії. На відміну від традиційного книжкового клубу, учасникам не потрібно заздалегідь знайомитися з твором. Під час зустрічі спеціально підготовлений ведучий читає текст разом із групою, а охочі діляться думками, спогадами й особистими враженнями. При цьому ніхто не зобов’язаний читати вголос або брати участь в обговоренні, можна просто слухати.
Особливістю цієї програми є і різноманітність місць проведення. Групи Shared Reading зустрічаються не лише у бібліотеках, а й у громадських центрах, кав’ярнях, лікарнях, закладах догляду та інших доступних просторах. Такий підхід дозволяє залучати до читання людей, які з різних причин не відвідують літературні заходи. Він також показує, що для створення читацької спільноти не завжди потрібні складна програма чи значні ресурси: іноді достатньо вдало обраного тексту, ведучого й бажання слухати одне одного (The Reader: Shared Reading in Communities).
На окрему увагу заслуговує і формат «тихих книжкових клубів» (Silent Book Club), який виник у США та згодом поширився в багатьох країнах світу. Його ідея дещо незвична: учасники збираються разом, але кожен читає власну книжку. Тут немає обов’язкового списку літератури, необхідності завершити твір до певної дати чи готуватися до дискусії. Зазвичай зустріч розпочинається з короткого знайомства й обміну книжковими рекомендаціями, після чого настає час для самостійного читання. Наприкінці охочі можуть поспілкуватися або продовжити читати.
Ця ініціатива, започаткована у Сан-Франциско у 2012 році, поступово перетворилася на міжнародну мережу читацьких спільнот. Її зустрічі організовують у книгарнях, бібліотеках, кав’ярнях, парках та інших громадських просторах. Формат особливо цікавий тим, що поєднує індивідуальність читання з відчуттям належності до спільноти. Він підходить і тим людям, які люблять книжки, але не завжди готові до активних публічних обговорень (Silent Book Club: About).
Наведені приклади демонструють, що сучасні читацькі клуби дедалі частіше виходять за межі традиційного уявлення про літературні зустрічі. Бібліотеки можуть пропонувати різні способи участі: від обговорення одного твору до вільного обміну рекомендаціями, спільного читання вголос або навіть мовчазного перебування серед людей, яких об’єднує любов до книжок. Важливого значення набуває і місце проведення таких заходів. Перенесення зустрічей у кав’ярні, парки, книгарні та інші громадські простори допомагає зробити читання помітнішою частиною повсякденного життя міста й відкриває бібліотекам нові можливості для залучення відвідувачів.
Універсальної моделі читацьких клубів немає. Найбільший інтерес викликають ініціативи, які розвиваються разом зі своїми учасниками, враховують їхні пропозиції та поступово стають вагомою частиною культурного життя громади.
Літературні студії: від читача до автора
Якщо книжкові та читацькі клуби передусім об’єднують людей навколо вже написаних творів, то літературні студії пропонують зробити наступний крок та спробувати себе в ролі автора. Адже захоплення читанням нерідко викликає бажання не лише стежити за розвитком сюжету чи обговорювати вчинки персонажів, а й створити власну історію, висловити думки та враження через власний твір. Саме таку можливість відкривають літературні студії, творчі майстерні та заняття з письменницької майстерності, які посідають своє місце серед сучасних бібліотечних практик.
На відміну від традиційних літературних зустрічей, де учасники переважно знайомляться з творчістю письменників, студійний формат передбачає безпосередню участь у творчому процесі. Тут навчаються будувати сюжети, створювати персонажів, працювати з художніми образами, добирати слова для передавання почуттів і настроїв. Водночас літературна студія не обов’язково є місцем професійного навчання письменницької майстерності. Для багатьох її учасників це насамперед можливість відкрити власні здібності, спробувати написати оповідання, вірш, казку чи нарис, поділитися написаним з іншими та отримати підтримку.
Форми організації літературних студій досить різноманітні. Це можуть бути постійні творчі об’єднання, які збираються щотижня або щомісяця, короткострокові курси, майстер-класи за участю письменників, літературні майстерні для дітей і молоді, а також спільні проєкти зі створення книжок, чи альманахів. Одні студії зосереджуються на поезії або прозі, інші поєднують літературну творчість із малюванням, театром, фотографією чи цифровими технологіями. Така різноманітність дозволяє бібліотекам враховувати інтереси та потреби різних вікових груп.
Роль бібліотекаря або запрошеного наставника полягає не стільки в оцінюванні творчих здібностей, скільки в організації спілкування, заохоченні до творчого процесу та створенні умов, за яких кожен учасник може поступово розвивати свої вміння.
Міжнародна бібліотечна практика демонструє різні підходи до організації таких творчих осередків: від невеликих груп для початківців до спільнот авторів, які самостійно визначають напрями своєї діяльності.
Наприклад, Публічна бібліотека Торонто (Toronto Public Library, Канада) організовує зустрічі клубів творчого письма для дорослих. У відділенні Albert Campbell діє Creative Writing Club, відкритий для людей із різним рівнем письменницького досвіду. Під час щомісячних зустрічей учасники виконують творчі вправи, знайомляться з прийомами написання текстів, обговорюють власні роботи та обмінюються порадами. Для представлення на обговорення пропонуються невеликі тексти обсягом до 500 слів, що дає змогу приділити увагу кожному авторові.
Цікавим є й інший формат цієї бібліотечної системи – Creative Writing Club: Casual Writing, започаткований у відділенні Malvern. Його зустрічі проводяться двічі на місяць і не потребують попереднього досвіду написання художніх текстів. Учасники отримують творчі завдання, працюють над власними історіями, обмінюються враженнями, причому представлення своїх робіт залишається добровільним.
Ці приклади показують, що літературна студія може бути доступною формою бібліотечної роботи, яка не потребує складного обладнання або значних фінансових витрат. Важливішими є регулярність зустрічей, цікаві творчі завдання та атмосфера, у якій учасники почуваються достатньо впевнено, щоб і ділитися результатами своєї праці.
Дещо іншу модель пропонує Бруклінська публічна бібліотека (Brooklyn Public Library, США). У її Центральній бібліотеці проводяться майстерні творчого письма Creative Writing Workshop, відкриті для людей із різним рівнем підготовки. Учасники працюють над текстами за завданнями досвідченого ведучого, за бажанням читають написане та отримують доброзичливі відгуки. Регулярність таких занять допомагає виробити звичку писати й поступово вдосконалювати власні навички.
Водночас бібліотека пропонує й менш формалізовані творчі зустрічі. Зокрема, у відділенні Adams Street діє програма DUMBO Writes, учасники якої можуть присвятити час власним літературним задумам, поспілкуватися з іншими авторами або скористатися запропонованими творчими завданнями. Тут вітаються різні форми письма: поезія, проза, есеїстика, ведення щоденників. Зустрічі проходять у невимушеній атмосфері, а відвідувачі самостійно визначають, над чим працювати і скільки часу присвятити творчості.
Особливо перспективним напрямом є діяльність літературних студій для дітей та підлітків. У цьому віці створення власних історій може стати природним продовженням знайомства з книжками. Діти охоче вигадують персонажів, змінюють завершення відомих казок, створюють комікси, ілюструють власні оповідання. Поєднання читання, письма та малювання допомагає зробити літературні заняття цікавішими й відкриває різні способи самовираження.
Показовим у цьому контексті є досвід Британської бібліотеки (British Library, Велика Британія), яка реалізує освітню програму Discovering Children’s Books. Її мета – зацікавити дітей літературою та процесом створення книжок. Програма пропонує матеріали й творчі завдання, розроблені за участю письменників та ілюстраторів, і допомагає школярам побачити, як виникають історії, як автори працюють над текстами, а художники створюють образи персонажів. Серед запропонованих занять: написання власних казок, фантастичних історій, створення коміксів, ілюстрованих і мініатюрних книжок.
Ще одна ініціатива Британської бібліотеки, це майстерня творчого письма Write Here, під час якої школярі знайомляться з бібліотекою та її експозицією, знаходячи натхнення для створення власних текстів. Заняття розраховані на учнів початкової та середньої школи й дозволяють поєднати знайомство з культурною спадщиною із практичною творчою діяльністю.
Для публічних бібліотек цей підхід цікавий можливістю використовувати власні фонди, краєзнавчі матеріали, архівні документи, ілюстрації та книжкові виставки як джерело творчих ідей. Наприклад, старовинна фотографія може стати основою для оповідання, місцева легенда слугувати основою для сучасної казки, а знайомство з рідкісним виданням стати поштовхом до створення власної книжки. Такі заняття не лише розвивають уяву, а й допомагають по-новому поглянути на бібліотечні колекції.
Водночас літературні студії можуть об’єднувати й тих, хто вже має певний досвід творчої роботи. Прикладом є Нью-Йоркська громадська бібліотека (The New York Society Library, США), при якій діють письменницькі групи за різними напрямами: художня та документальна проза, поезія, література для дітей і молоді. Особливістю цих об’єднань є значна самостійність: учасники визначають порядок роботи, обирають способи обговорення текстів і вирішують організаційні питання. Бібліотека надає приміщення для зустрічей або можливість проводити їх онлайн . Ці групи мають певні умови участі: необхідне членство в бібліотеці, а вступ передбачає подання творчих робіт. Тож ідеться про модель для авторів, які вже мають досвід і зацікавлені в подальшому розвитку.
Окремої уваги заслуговують літературні студії, діяльність яких завершується створенням спільного творчого продукту: збірки оповідань, поетичного альманаху або аудіозапису авторських творів. Такі результати мають особливе значення для учасників, адже дозволяють побачити плоди власної праці, відчути відповідальність за спільну справу та поділитися творчими здобутками з ширшою аудиторією. Для дітей і підлітків поява власного тексту в колективній збірці може стати важливим стимулом продовжувати літературні заняття.
Літературні студії та майстерні творчого письма дозволяють бібліотекам розширити звичні підходи до популяризації книги й читання. Вони створюють умови, за яких людина може не лише знайомитися з літературою, а й самостійно долучатися до творчого процесу, відкривати власні здібності, навчатися висловлювати думки й знаходити однодумців. А для бібліотеки це ще одна можливість стати простором, де народжуються нові ідеї, розвиваються таланти й формуються спільноти, об’єднані не лише любов’ю до книжок, а й бажанням творити.
Далі буде …