Сучасні публічні бібліотеки у світі стрімко змінюються перетворюючись на динамічні центри життя громад.
У скандинавських країнах (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія) бібліотеки вже давно стали чимось більшим, ніж просто місцем для читання. Вони є «третім місцем» для громади – не домом і не роботою, а відкритим простором для спілкування, навчання та дозвілля. [1]
У огляді ми розглянемо нові функції бібліотек у громадах, необхідні компетенції бібліотекарів, підходи до навчання персоналу та стратегічного управління змінами на прикладі скандинавських бібліотек.
Нові функції бібліотеки в громаді: освіта, культура, соціальний і цифровий хаби
Ось кілька нових ролей, які вже стали нормою в північних країнах і актуальні для нас:
Освітній хаб. Публічна бібліотека все більше виступає осередком неформальної освіти. Наприклад, у країнах Скандинавії бібліотеки традиційно допомагають громадянам підвищувати цифрову грамотність – від основ роботи з комп’ютером до використання онлайн-сервісів. [2] Під час цифрової трансформації бібліотеки стали місцем, де кожен може отримати підтримку: працівники (частіше за все волонтери) консультують, як користуватися смартфоном чи урядовим е-сервісом, допомагають дітям з домашніми завданнями, навчають іноземним мовам тощо. Важливо, що така освітня функція реалізується безкоштовно і доступна для всіх, що підсилює демократичний характер бібліотеки.
Культурний центр. Сучасна бібліотека дедалі більше виконує роль культурно-мистецького майданчика. Тут організовують виставки, концерти, кінопокази, зустрічі з авторами, арт-майстерні. Іноді бібліотеки самі виступають продюсерами культурного продукту – співпрацюють з митцями для створення унікальних експозицій або дитячих вистав. Така діяльність перетворює бібліотеку на справжній центр творчості і натхнення в громаді.
Соціальний простір. Бібліотека у Скандинавії – це затишна вітальня громади. Концепція «бібліотеки як вітальні міста» зародилася ще у 1970-х роках у скандинавських бібліотеках і сьогодні реалізується повсюдно. У Фінляндії публічні бібліотеки ласкаво називають «вітальнями громадян», настільки вони стали невід’ємною частиною повсякденного життя людей. [3]
Бібліотека відіграє важливу соціальну роль: це нейтральний безпечний простір для всіх верств населення – від студентів до літніх людей, від місцевих мешканців до біженців. Наприклад, у скандинавських країнах бібліотека часто є першим місцем, куди звертаються нові іммігранти: тут їх привітно зустрічають, дають безкоштовний доступ до книг, інформації, мовних курсів.
Інклюзивність і відсутність бар’єрів – філософія скандинавських бібліотек. [4] Кожен бажаючий може прийти і отримати інформацію, підтримку, знайти друзів у клубах за інтересами чи просто відпочити.
Цифровий центр і простір інновацій. Сучасні бібліотеки виступають провідниками у цифровий світ для громади. Ще у 1994 року Гельсінська міська бібліотека стала першою публічною бібліотекою у світі, що підключилася до Інтернету. [5] Сьогодні бібліотеки на півночі не лише надають безкоштовний доступ до Інтернету, комп’ютерів, а й облаштовують мейкерспейси та медіастудії. Приміром, нова центральна бібліотека Гельсінкі «Ооді» оснащена найсучаснішими технологіями: 3D-принтери, швейні машини, студії звукозапису, кінотеатр, ігрові зони – все це доступно відвідувачам нарівні з книгами. [6] Навіть роботи допомагають автоматизувати рутинні процеси, як-от сортування книжок. Таким чином, бібліотека перетворилася на своєрідний хаб інновацій, де люди можуть опановувати нові технології, творити і запускати власні проєкти. У бібліотеках навчають громадян безпечно користуватися цифровими ресурсами, виконуючи тим самим важливу просвітницьку місію у добу інформаційних технологій.
Попри глобальну тенденцію спаду відвідуваності, у Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії бібліотеки залишаються популярними, бо вони пристосувалися до потреб сучасного суспільства. Як зазначають самі скандинавці, секрет успіху в тому, що бібліотеки стали місцем розвитку громадянських компетентностей: вони підтримують демократію (вільний доступ до інформації, навчання медіаграмотності), сприяють цифровій включеності та інтеграції, слугують відкритою ареною для всіх.
Нові компетенції бібліотекаря: кого шукають скандинавські бібліотеки
З розширенням функцій бібліотек змінилися і вимоги до бібліотечних кадрів. У скандинавських країнах чітко усвідомили: сучасному бібліотекарю потрібен широкий набір компетенцій, і подекуди на посади в бібліотеки запрошують фахівців з інших сфер – IT, PR, дизайну та ін. Пояснимо, чому так сталося і яких саме навичок вимагає нова бібліотечна реальність.
Від бібліотекаря до менеджера і модератора. Раніше штат бібліотеки складався переважно з класичних бібліотекарів та їхніх асистентів, але зараз цього недостатньо. Робота бібліотеки більше не обмежується видачею книг – вона охоплює організацію подій, навчальні програми, проєкти цифровізації, комунікацію з громадою. Відповідно, посади і ролі персоналу диверсифікуються. У скандинавських бібліотеках можна зустріти різні посади: «інформаційний комунікатор», «проєктний менеджер», «організатор подій», тощо. [7] Фактично бібліотекар дедалі більше стає менеджером інформаційних послуг, фасилітатором, наставником для користувачів. Це вимагає умінь керувати проєктами, вести комунікацію, навчати інших, координувати волонтерів і партнерів.
Пошук спеціалістів з інших сфер. Через появу нових завдань бібліотеки Скандинавії усе частіше наймають фахівців суміжних професій. Як відзначає директор Бібліотеки Стокгольмського університету Вільгельм Відмарк, сьогодні для успішної роботи бібліотеки потрібно більше вмінь, ніж традиційно мають випускники бібліотечних факультетів – і ці потреби «виникають вже зараз». [8] Тому почали цілеспрямовано брати до команди працівників з іншими професійними знаннями. Наприклад, комунікаційників (PR-фахівців) – їхня роль допомагати бібліотеці у створенні презентацій, текстів, візуальних матеріалів, консультувати бібліотекарів, як писати для аудиторії. Бібліотека запросила на роботу редакторів видавництва (бо при університеті діє open access видавництво) і юриста для правових питань – тобто формується міждисциплінарна команда, де кожен приносить свою експертизу. Такий підхід уже виправдав себе: «раніше бібліотекарі робили все, але я вважаю, що майбутня бібліотека має включати людей різних професій з різними знаннями, які можуть переміщатися між секторами і виконувати широкий спектр завдань», вважає директор Бібліотеки Стокгольмського університету. Це робить колектив гнучким, приносить нові ідеї та навички і сприяє обміну знаннями.
ІТ-навички та робота з даними. Окремо варто підкреслити значення цифрових компетенцій. Бібліотеки стають все більше про доступ до інформації в цифровій формі та керування даними, тому у штат вводять айтішників. У тому ж Стокгольмі на роботу взяли системних інженерів та програмістів, які займаються розвитком бібліотечних електронних систем. Набирають і фахівців з метаданих – не просто класичних каталогізаторів, а експертів, здатних працювати з великими масивами даних наукових досліджень. Ці люди допомагають бібліотеці залишатися на передовій технологічного розвитку: впроваджувати репозитарії, налаштовувати пошукові сервіси, автоматизувати процеси. Дизайнери та інженери також стають частиною команди, особливо при створенні нових сучасних просторів (як це було при будівництві бібліотеки «Ооді», де бібліотекарі співпрацювали з архітекторами, щоб зробити простір максимально зручним для людей). [9]
Соціальні та педагогічні навички. Попри важливість технологій, бібліотека залишається передусім людиноорієнтованою установою. Тому в Скандинавії надзвичайно цінується компетентність у спілкуванні, навчанні і роботі з людьми. У публічних бібліотеках цінуються навички роботи з дітьми, підлітками, людьми похилого віку, уміння проводити заходи, бути модератором дискусій. Бібліотекар здатний зацікавити авдиторію, навчити корисному, підтримати того, хто вчиться чи шукає інформацію. Саме тому у Скандинавії бібліотечні працівники постійно підвищують свою кваліфікацію в галузі педагогіки, психології, комунікацій. Наприклад, для бібліотекарів Норвегії проводять спеціальні курси модерації публічних обговорень, ведення дебатів, організації простору для подій – адже це тепер частина їхньої роботи.
Отже, портрет сучасного бібліотекаря – це фахівець широкого профілю, який: має базову бібліотечну освіту або дотичну до неї (наприклад, інформаційні науки, соціальні науки), володіє цифровими навичками, комунікабельний, здатний навчати і вести проєкти, відкритий до всього нового. При цьому важливий баланс спеціалізації та універсальності.
Для українських бібліотек важливий висновок: не варто боятися виходити за межі традиційного уявлення про професію. Якщо немає змоги найняти в команду ІТ-фахівця чи дизайнера – тоді, слід розвинути ці навички у наявних співробітників, запрошувати волонтерів або співпрацювати з зовнішніми експертами. Головне усвідомити, які нові ролі потрібні бібліотеці і де взяти компетентних людей для їх виконання (шляхом навчання чи партнерства).
Далі буде…