Публічні бібліотеки — це не просто сховище книг, а живі й відкриті простори, що підтримують розвиток кожної громади. Вони забезпечують вільний та рівний доступ до знань, допомагають людям орієнтуватися у світі інформації та приймати свідомі рішення. Тут кожен — незалежно від віку, освіти чи життєвих обставин — може знайти ресурси для навчання, саморозвитку та творчості.
Бібліотеки поєднують у собі функції освітніх, культурних і соціальних центрів. Вони пропонують широкий спектр можливостей: від дитячих занять і курсів медіаграмотності до тренінгів для дорослих, від класичних книжкових колекцій до електронних ресурсів і майстер-класів. Це простір, де можна не лише отримати інформацію, а й поділитися досвідом, поспілкуватися, знайти підтримку та натхнення.
Війна та збройна агресія завдають не лише фізичних руйнувань, а й глибоких соціальних потрясінь: руйнується інфраструктура, втрачається почуття безпеки, обриваються соціальні зв’язки, порушується доступ до освіти та достовірної інформації. У таких умовах бібліотеки стають важливими опорами для громади. Вони швидко адаптовуються, беручи на себе роль надійного джерела перевірених відомостей, центру координації та взаємодопомоги.
Тут можна знайти не лише книги чи навчальні програми, а й безпечний простір для спілкування та підтримки. Бібліотеки допомагають людям пережити стрес, пропонуючи культурні заходи, майстер-класи та інші активності, що повертають відчуття нормальності. Вони забезпечують доступ до комп’ютерів та Інтернету, зарядних станцій, а також допомагають користуватися електронними державними сервісами, зокрема для отримання фінансової допомоги чи оформлення документів. У кризові часи ці установи стають справжнім центром відновлення та згуртованості громади.
Особливо складна ситуація — на тимчасово окупованих територіях. Тут бібліотеки стикаються з систематичним знищенням культурних закладів, цензурою, обмеженням доступу до інформації та сучасних технологій. Попри це, вони не просто намагаються відновити роботу, а й стають потужним символом опору та сталості. Їхня присутність нагадує про важливість збереження національної ідентичності, культурної спадщини та спільного духу навіть у найскладніші часи.
В умовах війни та масштабної відбудови українське суспільство потребує інституцій, здатних підтримати громадян інформаційно, психологічно, освітньо та культурно. Бібліотеки, як доступні та відкриті простори, стають ключовими центрами суспільної стійкості. Вони поєднують функції безпечного середовища, джерела достовірної інформації, місця для навчання й культурного діалогу, забезпечуючи відновлення довіри та формування спільних цінностей. Український досвід у поєднанні з міжнародними практиками демонструє, що бібліотеки здатні відігравати стратегічну роль у відновленні та розвитку громад.
Питання ролі культури у відновленні стало центральною темою брифінгу в Укрінформі з нагоди старту Школи для громад «Культура у відновленні» — освітньої програми платформи CuRe: Culture for Recovery. Її мета — посилити роль культурних інституцій у трансформації та відбудові українських територій. Програма орієнтована на підтримку місцевих лідерів, які прагнуть створювати проєкти відновлення з урахуванням культурних ресурсів, локальної ідентичності та потреб громади.
Серед цілей платформи — формування спільноти однодумців, інтеграція культурної складової у всі напрямки відбудови, посилення спроможності громад через доступ до знань і ресурсів, а також забезпечення сталої присутності культури в інфраструктурних проєктах. У цьому процесі бібліотеки можуть і мають відігравати ключову роль — бути центрами культурного відновлення, просторами для громадського діалогу, хабами креативних індустрій і збереження пам’яті.
Саме завдяки таким ініціативам, як Школа для громад «Культура у відновленні», з’являється можливість поєднати інфраструктурну відбудову з культурною та освітньою місією бібліотек, перетворюючи їх на рушійну силу суспільних змін і відновлення.
Досвід багатьох країн доводить: у періоди кризи та відновлення бібліотеки здатні стати справжніми двигунами суспільних змін. Вони об’єднують людей, забезпечують доступ до знань і ресурсів, підтримують розвиток громад та допомагають долати наслідки катастроф — від стихійних лих до воєнних конфліктів. Світова практика демонструє різні моделі такої роботи — від перетворення бібліотек на тимчасові центри допомоги до створення інноваційних просторів, що стимулюють економічний розвиток і культурне відродження. Вивчення цього досвіду відкриває перед Україною можливість перейняти найефективніші підходи та адаптувати їх до власних умов, щоб посилити роль бібліотек у процесі національного відновлення.
Досвід міжнародної спільноти підтверджує: у кризові та постконфліктні періоди бібліотеки стають важливими центрами відновлення і суспільного зцілення. Наприклад, Bibliothèques Sans Frontières (Libraries Without Borders) з початку повномасштабної війни в Україні розгорнула мобільні міні-бібліотеки «Скриньки ідей» (Ideas Box) у Львові, Дрогобичі, Вінниці, Бучі та Дніпрі. Оснащені книгами, мультимедійними матеріалами, іграми, Інтернетом та автономним живленням, вони забезпечують внутрішньо переміщеним особам і місцевим громадам доступ до освіти та культурних ресурсів, а також створюють безпечний простір для відпочинку та соціальної взаємодії. У партнерстві з місцевими установами «Скриньки ідей» уже допомогли понад 2000 громадян та переселенців, зокрема дітям і вчителям у постраждалих від окупації громадах.
Окрім України, BSF впроваджує такі мобільні бібліотеки у Франції, Бельгії, Італії, Молдові та Польщі, де перебувають українські біженці. Цей досвід демонструє, що навіть у кризових умовах культура та освіта можуть бути потужним інструментом підтримки, психологічного зцілення та інтеграції, а модель «Скриньок ідей» може бути адаптована українськими бібліотеками для розширення своєї ролі у відновленні громад.
Станом на сьогодні BSF реалізувала понад 140 програм Ideas Box у 23 країнах, із понад мільйоном відвідувань. Найперше обладнання було встановлене ще у 2010 році в осередках після землетрусу на Гаїті, а згодом — у країнах із кризовими ситуаціями, зокрема в таборах сирійських біженців у Йорданії (Azraq, Zaatari) у партнерстві з UNHCR та CAR.
У таборах для сирійців, створених Агентством ООН у справах біженців (UNHCR), бібліотеки працюють за принципами, які враховують психологічну травму. Вони організовують творчі сесії, читання історій та майстер-класи — усе це допомагає дітям безпечно висловлювати переживання війни та підтримує їхню психоемоційну стійкість.
Після стихійних лих, таких як лісові пожежі в Каліфорнії (Paradise) або ураган Гарві в Х’юстоні (Техас), бібліотеки одними з перших відновлюють роботу: одна з небагатьох будівель, що вціліла в містечку Paradise, стала організованим осередком підтримки, а в Х’юстоні бібліотеки використовувалися як пункти видачі допомоги та пункт доступу до інформації.
Під час війни в Боснії та Герцеговині 1992 року Національна та Університетська бібліотека (Вієчніца) була знищена внаслідок обстрілів, що призвело до втрати 1,5 мільйона томів. Бібліотекарі та волонтери, ризикуючи життям, утворювали живі ланцюги, рятуючи книги з вогню. Попри руйнування, вони організували базові послуги з орендованого приміщення та розпочали перекаталогізацію врятованих видань.
Приклад Руанди демонструє потужну розповідь про стійкість та інституційний розвиток після катастрофи. Геноцид 1994 року мав руйнівний вплив на бібліотеки, проте він став поворотним моментом, що призвів до “пробудження бібліотек” та створення першої справді публічної бібліотеки. У 2001 році було створено програму з бібліотечно-інформаційних наук для підготовки двомовних і багатомовних фахівців. Сьогодні Національна бібліотечна служба Руанди пропонує широкий спектр послуг: консультації, довідкові ресурси, онлайн-каталог, а також програми, спрямовані на постгеноцидні ініціативи, примирення та збереження пам’яті. Цей приклад демонструє, як навіть після глибоких суспільних травм бібліотеки можуть стати інструментом відновлення та об’єднання нації.
Національна бібліотека Сербії в Белграді за останні два століття неодноразово зазнавала руйнувань, але найбільших втрат зазнала у квітні 1941 року, коли під час бомбардувань була знищена разом із 500 000 томів, 1424 кириличними рукописами та іншими унікальними колекціями. Після звільнення Белграда у 1944 році розпочалася інтенсивна реконструкція, і вже у 1947 році бібліотека знову відкрила двері для відвідувачів. У 1973 році відбулося відкриття нової будівлі, а сьогодні ця установа є сучасним інформаційним центром, активно займається оцифруванням спадщини та бере участь у міжнародних проектах, зокрема у Всесвітній цифровій бібліотеці.
Під час Вітчизняної війни (1991–1995) у Хорватії понад 200 бібліотек було знищено або пошкоджено, причому багато атак мали навмисний характер як воєнні злочини проти культури. Попри складні та небезпечні умови, бібліотеки продовжували працювати, залишаючись важливими громадськими просторами та символами опору. Уже під час війни розпочалися проєкти з відновлення колекцій і будівель, а друга половина 1990-х років була відзначена переосмисленням ролі бібліотек у процесі реконструкції, за активної підтримки міжнародної спільноти. Досвід Хорватії підкреслює необхідність скоординованої та ефективної реакції світу на злочини проти культурної спадщини.
Під час облоги сирійського міста Дарая місцеві мешканці створили «таємну підземну бібліотеку» у зруйнованому будинку, врятувавши близько 15 000 книг із розбомблених помешкань. Цей простір став своєрідною «психологічною зброєю» — місцем, де люди могли знайти розраду, надію та втечу від реальності війни. Попри те, що бібліотеку згодом розграбували та знищили після здачі міста, її засновники заявили про намір відновити її. Ця історія є прикладом того, як навіть у найекстремальніших умовах книги та знання залишаються життєво необхідними для збереження людяності.
Проєкт Parques-Biblioteca España у місті Медельїн (Колумбія) був створений у найбільш соціально вразливих і криміналізованих районах як соціальний інструмент для зміцнення миру та згуртованості. Ці публічні бібліотеки стали «символами надії» та «альтернативами насильству» для дітей і молоді, пропонуючи безпечні, відкриті та демократичні простори, що сприяють освіті, культурному розвитку та формуванню почуття спільноти.
Ознайомлення з досвідом бібліотек у країнах, що пережили війни, геноциди, природні катастрофи чи тривалі соціальні кризи, показує, що роль бібліотек у відновленні значно ширша за традиційні уявлення про їхні функції. Україна, перебуваючи у стані повномасштабної війни та готуючись до масштабної відбудови, може використати ці напрацювання для зміцнення бібліотечної мережі та її інтеграції у процеси національного відновлення.
- Бібліотека як безпечний простір і центр підтримки громади
Під час війни бібліотеки перетворюються на осередки стабільності. Вони пропонують відвідувачам атмосферу захищеності, де можна знайти інформаційну підтримку, спокій і можливість для відпочинку. У багатьох громадах бібліотеки стали прихистками під час обстрілів, центрами взаємодопомоги та майданчиками для психологічного розвантаження.
- Приклади з Боснії, Хорватії, Сирії (Таємна бібліотека Дараї) та BSF «Скриньки ідей» демонструють, що бібліотека може стати місцем психологічного захисту та відновлення, де люди знаходять спокій, спілкування і відчуття нормальності навіть у розпал війни.
- В Україні бібліотеки вже розвивають кризові формати роботи — облаштовують креативні, культурні та інформаційні зони для внутрішньо переміщених осіб, створюють простори для неформальної освіти та підтримки.
В 2024 році Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека відкрила проєкт “Україна-Словенія: дружній простір” для переселенців, військових та членів їхніх сімей. Тут займаються онлайн та офлайн психологи та проводять арттерапію.
Простір облаштували на кошти виграного гранту 9 тис. євро. Такий же простір відкрили і в бібліотеці словенського міста Ормож. Головна мета проєкту — це підтримка тимчасово переміщених людей, українських біженців та членів їхніх сімей, які перебувають закордоном. Підтримка ментальна, психологічна з використанням арттерапії. Це також комунікація і налагодження зв’язків з іншою державою.
КЗК «Покровська бібліотека» створено мейкер-простір, обладнаний швейною машиною, праскою з парогенератором та деяким приладдям для шиття. Цей простір було 
створено для користувачів, які могли скористатися обладнанням для власних потреб, навчання, творчості.
На базі мейкер-простору запрацювала «Швейна майстерня». Фахова швачка безоплатно надає якісні послуги дрібного ремонту одягу, підгонку речей по розміру, тощо, для внутрішньо-переміщених осіб.
Двічі на тиждень внутрішньо переміщені особи можуть отримати соціальну та юридичну допомогу в Центральна бібліотека Олександрійської міської ЦБС. Виїзд за кордон, проблеми з отриманням соціальної допомоги, захист прав дітей, виплата аліментів, оформлення компенсації за пошкоджене житло – найчастіші питання до юристки, представниці ГО «Десяте квітня» проєкту УВКБ ООН Галини Клочко, яка надає консультації громадянам в бібліотеці.
- Гнучкість і мобільність бібліотечних послуг
- Досвід BSF, мобільних бібліотек, а також програм у таборах біженців показує ефективність компактних, швидко розгорнутих рішень для надання послуг у надзвичайних умовах.
- Для України перспективним є розвиток мобільних бібліотечних станцій, зокрема у громадах, які постраждали від руйнувань, та в прифронтових регіонах.
Так, в Україні триває проєкт «Мобільні станції для захисту та оцифрування бібліотечних фондів», який реалізується Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого у партнерстві з Національною бібліотекою Чеської Республіки та Українською бібліотечною асоціацією за підтримки Міністерства культури Чеської Республіки, Чеського комітету ICOM, Komarek Family Foundation та численних донорів, спрямований на збереження та забезпечення доступності української документальної спадщини. Проєкт передбачає створення та передачу двох мобільних станцій: ARCHA1 для консервації пошкоджених бібліотечних фондів та ARCHA2 для високоякісного оцифрування документів. Впродовж 2023–2025 років проведено презентації, навчальні тренінги для понад 200 бібліотекарів з усієї України, робочі візити до Чеської Республіки для ознайомлення з технологіями реставрації та оцифрування, підписано тристоронні меморандуми і угоди про дарування мобільних станцій, організовано серію практичних тренінгів із використання ARCHA1, опрацьовано понад 150 видань у бібліотеках Києва та проведено публічні презентації за участю представників державної влади, включно з візитом Президента Чеської Республіки.
Проєкт забезпечує збереження цінних рукописів, рідкісних книг, архівних документів, а також створює умови для довготривалого доступу до документальної спадщини та підвищення професійної компетентності українських бібліотекарів.
Нещодавно, в Україні запустили проєкт «Буксінь» – мобільну бібліотеку в автобусі, який забезпечений книжками та культурною програмою. Мобільна бібліотека, організована благодійним фондом «Бібліотечна країна», курсує Україною, надаючи доступ до літератури громадам, зокрема в місцях компактного проживання внутрішньо переміщених осіб.
Окрім того, у мобільній бібліотеці влаштовують різні активності для дітей та дорослих – письменники разом із командою організовують інтерактивні читання, ігри, вікторини та культурні активності.
Автобус спеціально обладнаний під мобільну бібліотеку: всередині облаштовані книжкові полиці, робоче місце для бібліотекаря та столик для читачів, які можуть працювати за ноутбуком. Окрім того, в автобусі є пандус для крісла колісного або дитячого візочка.
За словами організаторів, після прибуття автобуса в Україну відбувся його ребрендинг. Назву «Буксінь» обрали не випадково – автобус став гусінню, яка везе книжки до читачів. Повністю оновили й наповнення бібліотеки, зокрема придбали книжки про здоров’я для дітей та дорослих, а також художні видання для читачів різного віку.
- Збереження культурної спадщини як інструмент національної стійкості
- Приклади Сербії, Боснії та Хорватії підтверджують, що бібліотеки стають символами опору, а їх відновлення — важливим елементом культурної політики після війни.
- Українські бібліотеки можуть посилити роботу з оцифрування фондів, створення резервних копій та партнерських програм із міжнародними організаціями (наприклад, ЮНЕСКО, IFLA) для захисту колекцій.
Чернігівська ОУНБ ім. Софії та Олександра Русових впроваджує проєкт «Повертаємо в Україну культурну спадщину», який реалізується у партнерстві з Національним заповідником «Софія Київська» та за підтримки Українського культурного фонду.
Проєкт має на меті атрибуцію та збереження українських рукописів, що зберігаються як в Україні, так і за її межами, для виділення їх як частини східнослов’янського культурного спадку. Актуальність цього проєкту зумовлена відсутністю об’єктивної інформації про обсяг національної джерельної бази середньовічних українських рукописних книг, а також необхідністю фіксації та цифровізації цих книг через загрозу їх фізичного знищення в умовах війни.
Завдяки попереднім проєктам, реалізованим за підтримки УКФ, був створений Реєстр, до якого було внесено дані про 600 рукописних книг українського походження. Мета поточного проєкту — доповнити Базу даних українських рукописних книг XI–XVI століть, додавши ще 400 рукописів. Це важлива ініціатива для збереження національної культурної спадщини та її визнання на міжнародному рівні.
Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника триває реалізація проєкту “Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть” за підтримки Український культурний фонд. Метою проєкту є створення цифрової колекції картографічних видань, що відображають історичну та культурну спадщину України, зокрема через карти, атласи та плани населених пунктів, що були видані в період з 1493 до 1992 року.
Проєкт передбачає кілька ключових етапів: оцифрування картографічних документів (наразі розпочато оцифрування карт та атласів, що зберігаються в кабінеті картографії бібліотеки); формування бібліографічної бази даних (створення електронного каталогу картографічних видань, що стане основою для майбутньої цифрової колекції); розроблено комбінований логотип, що стане візуальним символом культурно-мистецьких продуктів, реалізованих у рамках проєкту. Дизайн логотипу створила львівська художниця Леся Квик.
Проєкт “Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть” є важливим кроком у збереженні та популяризації картографічної спадщини України, надаючи можливість доступу до унікальних карт та атласів для науковців, студентів, дослідників та широкої аудиторії, сприяючи збереженню національної культурної спадщини.
Дніпровські міські публічні бібліотеки за підтримки Український культурний фонд реалізується проєкт DniproNota, спрямований на створення електронної колекції нотних видань, що зберігають голос української музичної спадщини. В рамках цього проєкту бібліотекарі працюватимуть над оцифруванням рідкісних і цінних нотних видань, що часто вже не доступні на ринку чи в електронному форматі. Проєкт передбачає створення електронного каталогу нотних видань, що дозволить забезпечити зручний доступ до музичної спадщини України для музикантів, викладачів, студентів, дослідників і всіх поціновувачів музики.
Далі буде…