Хто з нас, бібліотекарів, не знає про вплив читання на зниження тривожності, управління стресом, поновлення енергії та емоційної рівноваги, аналізування і пошук виходів із важких ситуацій, посилення психологічного опору тим життєвим ситуаціям, що здаються нам нездоланними, відновлення відчуття задоволення від життя?
Бібліотерапія, як один із важливих напрямів роботи бібліотек, значно активізувалася в умовах збройної агресії РФ проти України, коли мільйонам маленьких і дорослих українців довелося відчути на собі жахіття війни. Аби допомогти їм впоратися з незвичним психоемоційним станом, відволікти від новин і фокусування на негативних думках, тисячі українських бібліотек проводять багато бібліотерапевтичних заходів як для дітей, так і для дорослих. Це голосні читання (індивідуальні й групові), прослуховування релаксичних текстів із дихальними вправами, бібліобесіди тощо.
В умовах теперішньої реальності розради в книжках шукають, власне й ті, хто їх пише. Приміром, письменниця Марина Гримич стверджує, що ефект медитації можна відчути від ритмічного читання вголос тексту «Енеїди» Івана Котляревського. Володимир Аренєв, автор фантастичних і фентезі-романів рятівними для себе називає романи «Гобіт» і «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. Прозаїк Любко Дереш у нинішніх умовах радить прочитати, насамперед, книжку «Довгі часи» Володимира Рафєєнка. Письменник-белетрист Андрій Кокотюха рятується романом Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». Український журналіст, документаліст і письменник Іларіон Павлюк для зняття напруги радить читати щось оптимістичне й легке, приміром, «Моцарт 2.0.», «Таємниця старого Лами» чи «Франческа. Повелителька траєкторій».
А що ж читають самі бібліотекарі в умовах війни? Чи мають можливості для читання? Чи знайшли книжку, що стала для них рятівною? Ці та інші запитання ми поставили підписниками нашого пабліку у фейсбуці.
До опитування «Читання: довоєнна звичка чи антистресова терапія?» долучилися 134 респонденти.
Для переважної більшості респондентів звичка читати нікуди не поділася. Хіба що інтенсивність читання з різних (усім нам зрозумілих) причин дещо пригальмувалась (56%). Так само активно, як і в довоєнний час, читає 20,1% респондентів. Ще стільки ж опитаних бібліотекарів повідомили, що на жаль і досі не можуть сфокусуватися на читання (20,1%). Решта респондентів зауважили, що не читають або читають лише своїм дітям, а також намагаються впорядкувати власні думки на папері.
86,5% респондентів у читанні надають перевагу лише друкованим книжкам, 5,3% – електронним книжкам (купують в інтернет-магазинах). Майже 22% бібліотекарів користуються можливістю читати електронні версії книжок, безкоштовний доступ до яких нині надають видавництва та інтернет-книгарні.
Абсолютна більшість наших респондентів обирає для читання українськомовні видання – 94%. Водночас, 13% бібліотекарів читають німецькою, польською, російською, французькою.
Аби відволіктися від трагічних реалій, полинути думками подалі від війни, подолати страхи та розпач, отримати приємні теплі відчуття від прочитаного і відновити душевний спокій бібліотекарі обирають, переважно, українські та зарубіжні (в українськомовному перекладі) поетичні і прозові художні твори: історичні, пригодницькі, любовні та соціально-побутові романи, детективи, фантастику і фентезі, біографічні твори, техно-триллери, альтернативну історію тощо.
Лідерами читацьких уподобань бібліотекарів під час війни стали твори Світлани Талан, Василя Шкляра, Володимира Лиса, Євгена Гуцала, Макса Кідрука, Сергія Жадана, Сергія Лойка, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Дар’ї Гнатко, Братів Капранових, Данили Яневського, Миколи Стельмаха, Юрія Мушкетика. Серед зарубіжних авторів – це Француаза Саган, Джордж Орвелл, Ернест Гемінґвей, Фредрік Бакман, Стівен Кінг, Стефан Цвейг, Агата Крісті, Джоан Роулінг, Карл Густав Юнг та ін. Загалом же перелік авторів, чиї твори читають опитані бібліотекарі задля відволікання від жахів війни, складається з понад 140 осіб.
Читають бібліотекарі й документальну прозу («Завтра» Олександра Красовицького; «Справа Василя Стуса» та «Країна жіночого роду» Вахтанга Кіпіані; «Конон: дух стійкості. Роман про Євгена Коновальця» Ігоря Гургули), а також мемуари і спогади – «Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте» Дайви Ульбінайте; «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію» Бориса Джонсона.
Значна кількість респондентів (27,8%) для дозвіллєвого читання під час війни обирає книжки з психології. На їхню думку, такі видання, як «101 спосіб впоратися з тривогою, страхом і панічними атаками» Тані Пітерсон, «Емоційний інтелект» Денiела Ґоулмана, «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати» Сьюзен Кейн, «Ігри у які грають люди» Еріка Берна, допомагають віднайти душевну рівновагу, впевненість у своїх силах, вчать заспокоюватися і не втрачати самоконтроль у стресовій ситуації, не давати депресії поглинути себе, долати складні життєві ситуації самому і допомагати робити це іншим.
Майже третина опитаних (29,3%) зазначила, що не полишала читати книжки із саморозвитку, які допомагають в складних обставинах віднайти нові можливості, подолати дезорганізацію, збільшити самоефективність і запобігти вигоранню під час війни. Серед видань, які зазначили респонденти – «Життя без обмежень» Ніка Вуйчича , «Приборкати страх. Досвід “морського котика”» Джона Манна, «Сценарії життя людей» Клода Штайнера, «Мистецтво мислити масштабно» Девіда Дж. Шварца та ін.
Ми поцікавилися у респондентів, чи читають вони сьогодні книжки про війну. 26% опитаних відповіли ствердно. У художніх творах про війну, мемуарах, спогадах, щоденниках, документальній прозі бібліотекарі шукають відповіді не лише на, так би мовити, глобальні запитання (чому в світі так багато зла і ненависті; чому відбуваються зіткнення країн; чим війни відрізняються одна від одної; чому в умовах війни люди втрачають людські риси; чому війна прийшла в Україну; які уроки ми винесемо з нинішньої війни), а й на дуже особисті запитання (чи може людина звикнути до війни; де черпати силу духа; як пережити війну; як подолати труднощі, знайти сили йти далі та зберегти позитивне ставлення до життя і оточення тощо). Серед творів про війну респонденти найчастіше згадували: «Інтернат» Сергія Жадана; «”Світлий Шлях”. Історія одного концтабору» Станіслава Асєєва; «Доця» Тамари Горіха Зерня; «Точка нуль» Артема Чеха; «Три товариші», «Ніч у Лісабоні», «Тріумфальна арка» Еріха Марія Ремарка; «Звіяні вітром» Марґарет Мітчелл; «Дружина доглядача зоопарку» Діани Акерман; «Аустерліц» Вінфріда Ґеорга Зебальда та ін.
На запитання «Які три книжки Ви б радили обов’язково прочитати друзям, читачам або колегам у цей складний час?» деякі респонденти відповіли, що не радили б нічого, бо читацькі смаки і вподобання – то особиста справа кожного, так само як і процес сприйняття художнього твору є доволі індивідуальним і непередбачуваним. Утім, переважна більшість опитаних бібліотекарів все ж визначила своїх фаворитів. З-поміж 70-ти сучасних українських авторів, яких зазначили респонденти в своїх відповідях, ми виокремили топову десятку.
Не забули і про класиків. Деякі респонденти зауважили, що корисним буде перечитати «Кобзар» Тараса Шевченка, «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького, «Поезії» Павла Тичини, «Час звіра» і «Брат на брата» Юрія Мушкетика, «Щоденники» Олександра Довженка, «Собор» Олеся Гончара.
Серед зарубіжних авторів бібліотекарі радять нині перечитати твори Еріха Марія Ремарка «Три товариші», «Ніч у Лісабоні», «Тріумфальна арка», «На західному фронті без змін», «Час жити і час помирати» та антиутопію Джорджа Орвела «1984».
Розмірковуючи над важливістю читання під час війни, бібліотекарі зауважили, що воно (читання) не лише відволікає від безперервного перегляду новин, емоційно розвантажує та створює ілюзію мирного життя, в яке так хочеться повернутися. Читання книжок декому допомагає зберегти здатність відчувати і співчувати, декому лікує душу, декому дає надію, силу та опору, аби стійко пережити час хаосу і непевності, що війна привнесла у життя українців.
Читаймо, друзі! Нація, яка читає – непереможна!
І наостанок хочемо поділитися з вами, колеги, висловлюваннями декого з наших респондентів щодо важливості читання в такий складний для всіх нас період:
- «Спочатку було важко читати – думки про війну роєм шуміли в голові і ніяк не могли покинути її. Але я переборов себе, бо впевнений що Україна вистоїть. Я зрозумів що потрібен відпочинок для душі. ʺТам, де вдомаʺ – книга, яку я прочитав першою».
- «Читання для мене важливе завжди. Але зараз відкриваю для себе нові жанри, відкриваю для себе історію. Сприймаю по-іншому, з болем, війни [описані] в художній літературі. Почала писати читацький щоденник, куди виписую фрази, які саме зараз чіпляють за живе».
- «…Але звичка читати все одно повертає до книги як до чогось звичного, буденного, довоєнного».
- «Під час стресу організм функціонує на рівні палеоліту. Читання як процес розтваринення, олюднення і зцілення необхідне кожному».
- «Художня література відволікає, знімає тривожність. Наукова, публіцистична – дає відповіді на питання, що турбують, покращує обізнаність, додає впевненість і цим підвищує стійкість».
- «Книга змушує розмірковувати, робити висновки і дає відповіді на велику кількість питань щодо подій, які відбуваються в країні та світі».
- «Читайте своє, українське! Видавайте українською якомога більше книжок! Поширюйте українську книгу! Читання структурує думки, збагачує духовно, інтелектуально, формує усвідомлених людей».
- «Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці».
- «[Читання – це]… 1). Зняття стресу після чергового нагадування про ситуацію. 2. Покращення розумової діяльності. 3. Підтримка українських письменників».
- «Для мене особисто читання мало і має дві мети: відпочинок душі та змога відволіктися, а також саморозвиток. І навіть зараз, у такий складний час, обидві мети для мене залишаються актуальними».
Дякуємо всім за участь в опитуванні.
Читаймо і віримо в нашу Перемогу!
Валентина Здановська,
головний бібліотекар
науково-методичного відділу
НБУ імені Ярослава Мудрого