14 квітня на засіданні Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, народні депутати розглянули законопроект про внесення змін до Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (№5002). Проект закону напрацьований робочою групою, до складу якої ввійшли працівники Офісу Президента України, апарату Верховної Ради України, Міністерства культури та інформаційної політики України, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, Українського інституту книги, Української бібліотечної асоціації, представники громадських об’єднань, що працюють в бібліотечній сфері.
Крім того, проект акта було винесено на громадське обговорення. Громадське обговорення проекту закону проводилося у період з 14 травня по 05 червня 2020 року на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України у форматі електронних консультацій з метою залучення широкого кола заінтересованих сторін та забезпечення вільного доступу до участі в обговоренні законопроекту. За результатами громадського обговорення до Міністерства надійшло 93 листи з пропозиціями та зауваженнями, які були опрацьовані робочою групою.
З метою залучення фахівців до обговорення 20 травня 2020 року було проведено презентацію проекту закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» в форматі онлайн-конференції. У заході взяли участь представники органів місцевого самоврядування, бібліотечних установ різних рівнів, громадського сектору, видавці, користувачі бібліотечних послуг
На думку розробників законопроекту, внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» обумовлюється потребою в забезпеченні законодавчої основи для подальшого розвитку бібліотечної справи відповідно до вимог розвитку сучасного українського суспільства та з метою задоволення потреб громадян в бібліотечному обслуговуванні. Реформування системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, актуалізували питання про оновлення законодавчих норм, в тому числі й у бібліотечній сфері, які б не ставали бар’єрами на шляху розвитку, а сприяли забезпеченню доступності та належної якості бібліотечних послуг, зокрема, на рівні громад. Діючий нині Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» був прийнятий у 1995 році, а його нова редакція – у 2000 році, частина його норм вже є застарілими, суто декларативними і неможливими для реалізації та виконання. Тож законопроект спрямований на вдосконалення механізмів управління бібліотечною справою, на належне законодавче врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із формуванням, збереженням та використанням бібліотечно-інформаційного ресурсу України з метою підвищення рівня культури і освіченості населення, а також на зростання обсягів надання якісних бібліотечних послуг.
Зокрема, у новій редакції закону:
♦розширено та оновлено поняттєвий та термінологічний апарат, додано ряд нових термінів та уточнено існуючі (наприклад, додані такі терміни, як «бібліотечний пункт», «електронна база даних», «електронний документ», «книжкова пам’ятка», «національна бібліографія» тощо);
♦ уточнено завдання державного управління у бібліотечній сфері та відповідні функції центрального органу виконавчої влади у сфері культури. Зокрема, пропонується вилучити ряд функцій, зміст яких викликає різночитання, не відповідає визначеній термінології, а тому не можуть бути реалізованими;
♦ запропоновано сучасну класифікацію бібліотек за формами власності та значенням; за суспільним призначенням;
♦визначено та закріплено функції бібліотек: уточнено відповідно до міжнародних стандартів завдання та функції національних та державних бібліотек; уперше пропонується закріпити функції публічних бібліотек (відповідно до Маніфесту ІФЛА/ЮНЕСКО про публічні бібліотеки); уперше пропонується закріпити функції обласних універсальних наукових бібліотек як головних регіональних бібліотек;
♦ конкретизовано норми про спеціальні бібліотеки;
♦ норми щодо створення, реорганізації та ліквідації бібліотек приведено у відповідність до законодавства про юридичні особи. Також запропоновано інший механізм реорганізації чи ліквідації публічних бібліотек, що має убезпечити їх від хаотичного закриття та спрямований на недопущення обмеження прав громадян на бібліотечне обслуговування. Законопроектом передбачено, що процес реорганізації чи ліквідації публічних бібліотек має розглядатися в публічній площині;
♦вводиться поняття піклувальної ради бібліотеки як дорадчого колегіального органу, основним завданням якого є сприяння розвитку бібліотеки;
♦ унормовано функціонування обмінних бібліотечних фондів;
♦ унормовано створення та функціонування Національної електронної бібліотеки;
♦ введено норми щодо посилення соціальних гарантій працівників бібліотек.
Законопроектом передбачені наступні положення, які вливають на фінансування бібліотечної справи:
Створення та функціонування Національної електронної бібліотеки України. На першому етапі сума витрат становитиме 5-7 млн грн. (розробка програмного забезпечення, створення сайту, придбання обладнання); у подальшому – підтримка системи та оцифрування документів буде потребувати близько 100 – 200 тис. грн. на рік.
Фінансування даного проекту може здійснюватися у рамках асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на реалізацію Національної програми інформатизації.
Встановлення бібліотечним працівникам грошової винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов’язків. Виплата вказаної винагороди здійснюватиметься із державного та відповідних місцевих бюджетів за рахунок оптимізації кількості бібліотек та їх штатів, що випливає із норм законопроекту.
Познайомимося з деякими змінами, які пропонує правовий акт у порівнянні з чинною редакцією Закону. Так, Загальні положення (Розділ I, Стаття 1) – додано ряд нових термінів («електронний документ», «національна бібліографія», «нестаціонарне бібліотечне обслуговування», «публічна бібліотека» та інші).
Державна політика в галузі бібліотечної справи (Розділ II, Стаття 4) викладена у новій редакції з урахуванням відповідних функцій центрального органу виконавчої влади у сфері культури. Зокрема, попереднє формулювання викладено у новому форматі державної підтримки бібліотечної галузі: «Держава забезпечує безоплатний доступ до інформації та культурних благ, що збираються та зберігаються бібліотеками, шляхом:
⇒ розроблення та реалізації державних програм у сфері бібліотечної справи;
⇒ широкого використання інформаційних технологій у сфері бібліотечної справи, у тому числі впровадження автоматизованих бібліотечних інформаційних систем, створення та підтримки Національної електронної бібліотеки України;
⇒ розвитку мереж публічних та спеціальних бібліотек;
⇒ вдосконалення бібліотечного обслуговування осіб, які потребують особливого соціального захисту та підтримки, у тому числі дітей, юнацтва, осіб з інвалідністю, осіб літнього віку, тимчасово переміщених осіб».
А також доповнена Статтею 5. Державне управління бібліотечною справою, з визначенням відповідних функції центрального органу виконавчої влади у сфері культури. Серед іншого це, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері бібліотечної справи; збирання та використання статистичної інформації; здійснення організаційно-методичного керівництва, сприяння розвитку сучасної інфраструктури бібліотечної справи; організація проведення наукових досліджень у сфері бібліотечної справи тощо.
Розділ III Бібліотечна система України, Стаття 6 визначає основи організації та функціонування бібліотечної системи України. Так, «Для більш повного задоволення потреб користувачів бібліотек в інформації, раціонального використання бібліотечних ресурсів органи державної влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук, органи місцевого самоврядування стимулюють взаємодію бібліотек різних мереж та форм власності і створюють умови для розвитку міжбібліотечного абонемента, депозитаріїв, зведених каталогів, баз даних тощо.
Забезпечення взаємодії бібліотек різних видів покладається: на загальнодержавному рівні – на національні та державні бібліотеки; в Автономній Республіці Крим – на Республіканську універсальну наукову бібліотеку імені І. Франка; на обласному рівні – на обласні універсальні наукові бібліотеки; на районному рівні – на публічні бібліотеки, що знаходяться в адміністративних центрах районів. За рішенням обласних рад питання координації питань бібліотечного обслуговування відповідних категорій населення може покладатися на обласні бібліотеки для дітей та юнацтва».
Статтею 7. Види бібліотек, пропонується класифікація бібліотек за формами власності та значенням:
♦національні та державні, засновані центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук України та галузевими академіями наук;
♦комунальні (обласні, районні, районні у містах, міські, селищні, сільські), засновані органами місцевого самоврядування;
♦ бібліотеки-структурні підрозділи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, військових частин тощо;
♦ бібліотеки громадських об’єднань;
♦ приватні бібліотеки, засновані фізичними особами та юридичними особами приватного права;
♦ бібліотеки, засновані міжнародними організаціями.
За суспільним призначенням бібліотеки поділяються на:
♦ публічні, у тому числі спеціалізовані;
♦ спеціальні.
Уточнено відповідно до міжнародних стандартів завдання та функції національних та державних бібліотек (статті 8,9). Пропонується Стаття 10. Публічні бібліотеки (функціонування, підпорядкування, завдання, основні послуги, фінансування). Розділом IV. Основні засади діяльності бібліотек визначається, що «Публічні бібліотеки створюються відповідно до Державних соціальних нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні». Статтею 14 цього розділу пропонується порядок реорганізації та ліквідації бібліотек. Так, рішення про реорганізацію чи ліквідацію комунальних бібліотек (міських, сільських, селищних) приймається відповідним органом місцевого самоврядування в разі, якщо воно не суперечить Державним соціальним нормативам забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні, та з врахуванням думки населення відповідної територіальної громади і позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури. Орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за місяць до прийняття відповідного рішення зобов’язаний розмістити в мережі Інтернет та/або місцевих друкованих засобах масової інформації та надіслати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури, повідомлення про наміри реорганізації чи ліквідації публічної бібліотеки.
Розділ доповнено новою Статтею 19. Піклувальна рада бібліотеки, відповідно до якої власник (засновник) може утворити піклувальну раду бібліотеки як дорадчий колегіальний орган, основним завданням якої є сприяння розвитку бібліотеки та діятиме на громадських засадах.
Розділ VI. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та майнові права бібліотек, викладено у новій редакції. Бібліотеки визнаються неприбутковими організаціями відповідно до законодавства. Основними джерелами фінансування бібліотек державної і комунальної форм власності є кошти державного та місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
Введено норми щодо посилення соціальних гарантій працівників бібліотек (Розділ VIІ. Соціальні гарантії працівникам бібліотек).
За результатами розгляду Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував Верховній Раді України прийняти за основу законопроект про бібліотеки і бібліотечну справу. Народні депутати очікують, що прийняття законопроекту сприятиме якісним змінам у розвитку бібліотечної галузі країни. За словами першої заступниці голови Комітету Ірини Констанкевич, важливо ще погодити, у який спосіб буде здійснюватися фінансування бібліотек та якою буде відповідальність держави щодо цього. Тож до другого читання законопроект допрацює робоча група. Надалі очікуємо рішення народних обранців.
Матеріал підготувала – Горчинська В., головний бібліотекар НМВ.