Вдивляючись у світлини своєї родини: батьків мого батька, рідню моєї матері − завжди відчуваю повагу до їх пам’яті. Ці «миттєвості в кадрі» відтворюють життєві історії, нагадують про ідентичність та ментальність тієї території, де мешкали пращури. Вишита сорочка та керсетка, рушник, рубель та інші речі домашнього господарства залишились нам у спадок від бабусі, яка мешкала на Чернігівщині. Рушник, домоткана скатертина, вишите простирадло – це вже від рідні з Київщини. Що може бути дорожчим за місце, звідки йде коріння твого родоводу?
На нашому блозі ми розмірковуємо про можливості, історії успіху бібліотек в об’єднаних територіальних громадах, надаємо методичні консультації. Ми маємо приклади, коли бібліотека в ОТГ стає центром інформації для розв’язання соціально значущих проблем найбільш вразливих категорій громадян; центром неформальної освіти дорослого населення; складовою туристичного простору громади; творчим інкубатором та центром громадських ініціатив, тощо. «Нам потрібно більше розуміти потреби спільноти і розробляти ефективні послуги», − говорять експерти #IFLAGlobalVision. Участь у культурних подіях надає відчуття приналежності до того місця, де мешкаєш.
Отже, далі йтиметься про бібліотечне краєзнавство.
Довідка: Краєзнавство − це галузь людської діяльності, яка спрямована на всебічне вивчення краю, та сукупність знань про край: його географію, історію, економіку та інші сфери життєдіяльності.
Бібліотечне краєзнавство – це відносно самостійна інтеграційно-цілісна сфера професійної бібліотечної діяльності, спрямована на задоволення краєзнавчих інформаційних потреб суспільства й особистості. Воно формується на стику краєзнавства і бібліотечної діяльності шляхом міждисциплінарного синтезу їх теоретико-методологічних і прикладних напрацювань. Бібліотечне краєзнавство (і краєзнавча діяльність бібліотеки як його складова) є відкритою динамічною системою. Вона зазнає істотних змін у своєму змісті та структурі відповідно до змін у зовнішньому середовищі, які виявляються в зміні краєзнавчих інформаційних потреб користувачів. Бібліотечне краєзнавство – це сфера, яка оптимально поєднує традиційні й інноваційні напрями бібліотечної діяльності. Завдяки цьому, а також великому соціальному значенню, бібліотечне краєзнавство завжди мало, має і в перспективі збереже своє пріоритетне значення в системі діяльності бібліотечного соціального інституту.
Джерело: Кушнаренко Н. М. Бібліотечне краєзнавство: Підручник. – Київ: Знання, 2007. – 502 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
З одного боку маємо сталий інтерес користувачів до подій минулого, з іншого − послідовну та систематичну пошукову роботу бібліотек, основною метою якої є: вивчення історії свого села, відродження імен визначних діячів краю, збирання легенд, переказів, спогадів старожилів тощо.
Рукотворні шедеври Брусилівської селищної об’єднаної територіальної громади, що на Житомирщині, не ховаються під музейним склом. Предмети побуту, знаряддя праці, одяг, посуд та вишивку, вироби із дерева – все це тепер можна побачити у Краєзнавчих світлицях при клубних закладах та бібліотеках-філіях КЗ «Брусилівська центральна бібліотека ім. Г.М. Ткаченка» в населених пунктах Брусилівської селищної ради.
Що ж цікавого пропонують заклади культури своїм краянам? Це куточки або стенди, присвячені відомим уродженцям відповідного населеного пункту «Гордість нашого села», папки зі старими світлинами, газетними публікаціями про історичні події та відомих особистостей, проведення народознавчих свят, екскурсій, виховних годин та інших заходів. Докладніше про Краєзнавчі світлиці у матеріалі, якій підготувала Л. В. Кіщенко, головний спеціаліст відділу культури, туризму та ЗМІ.
Які ще краєзнавчі «родзинки» можна додати? Ведення блогів та сторінок у соціальних мережах, що представлять туристичну привабливість регіону, створення віртуальних подорожей історичними місцями або музеями, творчі майстерні та майстер-класи з народних промислів, записи спогадів місцевих жителів (аудіопідкасти) – усі ці форми роботи збагатять бібліотечну діяльність книгозбірні.
Як писав один із головних теоретиків усної історії Пол Томпсон: «Усна історія – це історія, вибудувана довкола людей. Вона наповнює життям історію як таку і розширює її масштаб. Вона дозволяє знайти героїв не лише серед вождів, але і серед безвісної більшості народу. Вона сприяє контактам – а значить, і взаєморозумінню – між соціальними класами і між поколіннями. Одним словом, вона допомагає людям повніше відчувати себе людьми». На думку Валентини Білоус, «усна історія дозволяє зберегти свідчення безпосередніх учасників історичних подій, «маленьких людей», які в офіційних джерелах фігурують лише як статистичні одиниці, а часто і взагалі забуті; забезпечує трансляцію систем цінностей та культурно-семантичного коду від покоління до покоління».
Більше дізнатись можна зі статті «Усна історія як метод краєзнавчого дослідження історії бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського».
Гарним прикладом для наслідування може стати робота Комунального закладу культури «Покровська бібліотека» зі створення промо-ролика про туристичні принади Покровської об’єднаної територіальної громад.
Для збереження традицій, звичаїв, фольклору села у стрічці блогу Тисменичанської бібліотеки-філії Івано-Франківської області, окрім історії села, представлено старовинний обряд весілля, записи від літніх людей стародавніх пісень, гаївок, латканок.
Тож, активні шукають можливості, завзяті знаходять партнерів, а краєзнавчоналаштовані створюють цінності!