Чому естонський e-governance став історією успіху (Сергій Сидоренко)

Наша країна не перша проводить адмінреформу та масштабне об’єднання громад. Проблеми, які нас лякають, так само були актуальні для Естонії, а способи їх вирішення цілком можуть спрацювати в Україні.

Примітно, що частину викликів естонці вирішують саме зараз, але об’єднання стало значно легшим саме завдяки тому, що країна вже перейшла на електронне врядування.

Тут немає черг до соціальних служб або за довідками: переважна більшість обирають звернення за послугами через інтернет. Якщо ж людина не має комп’ютера (а таких чимало), то може зробити потрібний їй запит в мерії, або ж… у бібліотеці.

Бібліотеки з початком комп’ютерної ери отримали нове дихання.

Тепер під словом “бібліотека” розуміють передусім місце вільного доступу в інтернет. А окрім того, тут можна також почитати або взяти додому книжки (тобто традиційні функції бібліотек збереглися). Комп’ютери тут не завжди нові, але їх цілком достатньо, щоби людина могла попрацювати в інтернеті, спрямувати запит тощо.

За даними Eurostat 86% естонських родин мали доступ до інтернету у 2016 році. [У 2017 році їх відсоток збільшився до 88]. Це багато, але все ж менше ніж 100%. А в 2007 році, коли країна стала на рейки електронного самоврядування, таких було всього 52%, та й з них більшість була в Таллінні, а в глибинці цей рівень не всюди сягав навіть 25%.

То чи можливо перевести на електронне врядування в громадах, де від сили чверть людей мають доступ до комп’ютера?

Естонський досвід каже, що це – цілком реальне завдання.

Головне – залишати людям альтернативу.

В Естонії поставили за принцип: можливість прийти до органу влади “ногами” має лишатися, хай яким високим буде рівень комп’ютеризації.

За 10 років країна справді зробила чимало, щоби переконати людей ходити в інтернет, а не в мерію. Нагадаємо також про бібліотеки, які лишаються “вікном до e-govcernance” для тих, хто не має комп’ютера.

Що дає громаді така відкритість?

Насправді від цього – самі плюси. Це і менше навантаження на співробітників громади (обробляти електронні запити значно простіше, аніж паперові), і відсутність черг (а черги завжди викликають роздратування у громадян, тобто виборців).

Зрештою, для громадян це – принципово інший рівень сервісу.

Докладніше у публікації

Сидоренко С. Інтернет-врядування та українські реалії: чи можливо повторити зразкову естонську реформу// Сектор правди: Всеукраїнський інформаційний щотижневий вісник. – 2017. – № 35. – С.8-9.

Або на сайті Європейська правда

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Optionally add an image (JPEG only)