Соціологічна група «Рейтинг» на замовлення громадської організації «Львівський медіафорум» та International Media Support у період із 1 по 13 квітня 2025 року методом особистого формалізованого інтерв’ю (face- to-face) провела серед мешканців України віком від 18 років (окрім окупованих територій) опитування щодо суспільних настроїв, інформаційної поведінки українців, рівня довіри до медіа тощо. Вибірка становила 2000 респондентів і є репрезентативною за віком, статтю та типом поселення.
Коротко про результати дослідження:
Telegram — головний засіб отримання інформації. Телеграм-канали постійно читають 40% опитаних, ще 12% роблять це часто (4—5 днів на тиждень).
Регулярне читання друкованих медіа — малопоширена практика: лише три відсотки опитаних читають газети і журнали регулярно, ще чотири відсотки роблять це «час від часу» і 9% — зрідка. 84% ніколи не користуються газетами і журналами для отримання інформації, 75% не користуються радіо, 69% — регіональними телеканалами, 67% — українськими регіональними онлайн-медіа, 66% — міжнародними онлайн-медіа.
Молодь у віці 18–29 років надає перевагу телеграм-каналам, вважаючи їх надійним джерелом, як і респонденти з вищим рівнем освіти та заможніші громадяни, для яких це одне з основних джерел отримання інформації.
YouTube є більш авторитетним джерелом інформації для освіченої аудиторії. Респонденти з вищою освітою частіше споживають контент на цій платформі та довіряють побаченому більше, ніж інші соціальні групи.
TikTok викликає довіру переважно серед менш освічених респондентів.
Спільний телемарафон має найвищий рівень висловленої недовіри (30% не довіряють і 9% — скоріше не довіряють).
До пошуку першоджерел вдаються 14%, частіше це молодь (від 18 до 29 років) і середні вікові групи (від 30 до 49 років), респонденти з вищою освітою, а також військові й ветерани.
Майже 40% респондентів ніколи не перевіряють достовірність інформації, 18% роблять це завжди.
Скоріше тяжіють до дезінформації – 59 % категорії «вразливих»; респонденти, чиї відповіді переважно ближчі до правдивих оцінок, належать до категорії «невразливих» — 41% респондентів.
Детальніше про результати соціологічного дослідження тут
Отримані показники є підставою здійснити бібліотекам коригування в планах роботи з питань медіаграмотності і формування критичного мислення. Особливої уваги потребує аудиторія, вразлива до наративів дезінформації. За даними дослідження респонденти, вразливі до дезінформації, частіше є російсько- або двомовними, мешкають на території прикордонних та прифронтових регіонів, належать менш заможних і менш освічених груп. За статтю і віком ця група є різнорідною. Вразливі респонденти значно менше підтримують вступ України до ЄС і НАТО, а також дії чинної влади. Близько половини респондентів із цієї групи вважають, що відновлення дружніх стосунків із росіянами після завершення війни є неможливим; водночас за цим показником вони поступаються невразливим.
Пам’ятаємо, що Україна живе в умовах гібридної війни, де інформаційний фронт не менш важливий, ніж військовий. В таких умовах здатність громадян критично оцінювати інформацію стає питанням національної безпеки.
Публічні бібліотеки маючи унікальні переваги, а саме:
Довіру громади. Бібліотеки користуються високим рівнем довіри населення як нейтральні, неполітизовані інституції, що робить їх ідеальними майданчиками для навчання критичного мислення.
Доступність. Розгалужена мережа публічних бібліотек забезпечує охоплення як міських, так і сільських громад, включаючи соціально вразливі групи населення.
Професійну експертизу. Бібліотекарі мають досвід роботи з інформацією, її організації, оцінки та верифікації, що є природною основою для навчання медіаграмотності
мають продовжувати реалізацію своїх освітніх програм з медіаграмотності та формування критичного мислення для різних вікових груп (для дітей та підлітків, для дорослих, для літніх людей).
Використовуємо різноманітні формати: інтерактивні заняття з розпізнавання фейків; ігри та квести з медіаграмотності; інтерактивні освітні платформи; мобільні додатки для перевірки фактів; семінари з перевірки інформації в соціальних мережах; тренінги з розпізнавання пропаганди; навчання роботи з офіційними джерелами інформації та безпечного користування месенджерами; розвиток навичок перевірки новин перед поширенням і т.п.
Не забуваємо аналізувати індикатори успіху:
Кількісні показники:
– Кількість проведених заходів з медіаграмотності
– Число учасників освітніх програм
– Охоплення різних демографічних груп
– Кількість створених освітніх матеріалів
Якісні критерії:
– Підвищення рівня медіаграмотності користувачів (за результатами тестування)
– Зменшення поширення неперевіреної інформації в громадах
– Зростання довіри до бібліотек як джерел достовірної інформації
– Активізація громадської участі в місцевому самоврядуванні
Коли бібліотека стає місцем, де людей вчать критично мислити, перевіряти інформацію та обговорювати суспільні теми, вона перетворюється на справжній центр розвитку громади, що підвищує її стійкість до криз та маніпуляцій.
Інвестуючи в цей напрямок сьогодні – ми разом інвестуємо в майбутнє демократичної, інформаційно стійкої України.