Погляд на сучасну практику викладання міжнародної бібліотечної справи

До сторіччя Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA) проведено дослідження та підготовлено звіт про практики викладання міжнародної бібліотечної справи. Опитування ініціювали секції ІФЛА: з освіти та підготовки кадрів та безперервного професійного розвитку та навчання на робочому місці з метою найповнішого охоплення бібліотечних та інформаційних шкіл. Термін проведення – з 10 жовтня по 9 листопада 2025 року із використанням платформи Alchemer.

Загалом отримано 42 відповіді від 38 різних установ. 53 % надійшли з Європи, а трохи більше п’ятої частини — з Північної Америки. 16 % респондентів були з Азії та Океанії, 5 % з Латинської Америки та Карибського басейну, і по 3 % з Близького Сходу, Північної Африки та Африки на південь від Сахари.

63 % респондентів були з університетів у тій чи іншій формі. Наступними за популярністю були школи (11%), потім – бібліотечні асоціації (8%) та національні бібліотеки (5%). По одному респонденту було від представників міжурядових організацій та публічних бібліотек (3%), а троє були віднесені до категорії «інші» (наприклад, пенсіонери або консультанти).

Основні питання, що розглядалися у звіті, наведені нижче.

Як міжнародна бібліотечна справа впроваджується та викладається сьогодні?

IFLA, безумовно, не єдине місце, де «відбувається» міжнародна бібліотечна справа. З поширенням цифрових технологій зросли можливості доступу та взаємодії з колегами по всьому світу.

У викладанні міжнародної бібліотечної справи (далі — МБС) можна виділити два основні підходи:

• викладання МБС як окремої предметної області. Це запровадження окремих модулів чи курсів навчання, що сприяють поглибленню практичних навичок (наприклад, як працювати з міжнародними стандартами), розвитку звички критичного осмислення та м’яких навичок;
• інтегрування МБС в інші освітні програми враховуючи міжнародний аспект.

У звіті зазначається, що матеріали IFLA широко використовуються в освіті (як в якості об’єкта вивчення, так і в якості ключових інструментів), і що є можливості для їх подальшої адаптації як для студентів, так і для тих, хто продовжує безперервно навчатися.

Ще одним логічним місцем для пошуку розуміння та ідей є дослідження того, як міжнародна бібліотечна справа впроваджується та викладається майбутнім фахівцям.

В університетському середовищі зазвичай пропонують повні модулі, причому розподіл між обов’язковим та необов’язковим вивченням міжнародної бібліотечної справи спостерігався майже 50 на 50. Також поширеною практикою є серія лекцій або принаймні хоча б одна. Університети переважно орієнтовані на тих студентів, хто хоче отримати кваліфікацію бібліотекаря (бакалаври, магістри і навіть докторанти), хоча додатково пропонують заходи для людей, які підвищують свою освіту.

Поза університетами слухачам пропонують прослухати серію лекцій або вебінари та конференції з міжнародної бібліотечної справи.

Загалом не існує повсюдної думки, що міжнародна бібліотечна справа має бути окремою галуззю досліджень. Обидва підходи мають свої переваги. Актуальність міжнародної взаємодії визнається в різних сферах практики, а не розглядається як щось відірване від практики.

Зміст міжнародних курсів бібліотечної справи

У більшості випадків зміст охоплює чотири основні групи:

Навчання міжнародній взаємодії: підвищення обізнаності про IFLA та про те, як брати участь у міжнародному порядку денному. У деяких випадках це також може стосуватися вивчення структур і навіть можливостей фінансування.

Критичні перспективи: вміння розуміти глобальні перспективи та тенденції в ефективних інформаційних практиках, а також різні традиції міжнародної бібліотечної справи, зокрема, «нові» теми, такі як інклюзивні навчальні простори, бібліотерапія, штучний інтелект, навчання на основі досліджень, добробут (порівняльна бібліотечна справа).

Практичні навички: вміння застосовувати міжнародні стандарти та практики ефективної роботи в міжнародних мережах.

Розвиток міжкультурних навичок: вміння цінувати різноманітність мов та культур, а також ефективно співпрацювати (або допомагати) людям з різних верств суспільства. Деякі респонденти надали копії навчальних програм, що дозволило краще зрозуміти підходи, що застосовувалися.

Наприклад, курс міжнародної бібліотечної справи в Державному університеті Сан-Хосе (далі — SJSU) організований таким чином:

1. Вступ до курсу та обговорення того, що означає займатися або вивчати міжнародну бібліотечну справу (два заняття).
2. Критичні перспективи, включно із домінуванням західних бібліотек та ризиками культурного імперіалізму (одне заняття).
3. Ландшафт організацій, що підтримують міжнародну бібліотечну справу, а також погляд на інших учасників, таких як неурядові організації (два заняття).
4. Серія «тематичних оглядів», кожен з яких проводить запрошений доповідач і включає деякі вступні матеріали із формою їх обговорення. Теми охоплювали питання, наприклад, знання та культуру корінних народів, ініціативи відкритого доступу, підтримка процесу (у т. ч. освіта в галузі бібліотечно-інформаційних технологій) та глобальної інформаційної грамотності (п’ять занять).
5. Серія географічно орієнтованих занять, кожна з яких проводилась із запрошеним доповідачем та короткими матеріалами читанням, а також з формою для обговорення. Вони послідовно розглядають країну або країни з Америки, Азії, Африки, Карибського басейну та Європи (п’ять занять).

Оцінювання базується на завданні з мережевої взаємодії (взаємодія з колегою-студентом з іншої країни, форми обговорення, зазначені вище, та сукупна рефлексія). Від студентів очікується, що вони напишуть професійний звіт, де буде проаналізовано міжнародну проблеми, а також подано аналіз бібліотечного ландшафту певної країни.

Модуль «Глобальні принципи та місцеві бібліотеки» досліджує, як принципи бібліотечної справи виглядають у всьому світі, а також як ресурси, політика та інструменти можуть бути застосовані «локально» із урахуванням регіональних відмінностей. Конкретні результати навчання включають усвідомлення принципів, що застосовуються всередині та за межами регіонів, проблеми, з якими стикаються бібліотеки в різних контекстах, ролі (бібліотечних та небібліотечних інформаційних організацій), здатність аналізувати різні послуги та системи, а також застосовувати критичні підходи. Найважливішим є те, що на початку курсу студенти обирають регіон для свого дослідження та вивчають інші регіони шляхом обговорення протягом семестру.

Структура курсу наступна:

• Вступ до курсу, загальні принципи та Цілі сталого розвитку (1 модуль/заняття).
• Міжкультурне робоче місце та міжнародні й регіональні професійні організації (1 модуль/заняття).
• Серія з трьох тематичних сесій, присвячених свободі доступу до інформації та свободі вираження поглядів; авторському праву, інтелектуальній власності, конфіденційності та відкритим ініціативам, штучному інтелекту; захисту культурної спадщини (3 модулі/заняття).
• Модуль практичного застосування фундаментальних принципів із урахуванням місцевого контексту та створення ресурсу на основі отриманих результатів.

Оцінювання включає аналіз документів з певного регіону та обговорення з колегами, рефлексії, які стосуються важливості культурної компетентності в міжнародній співпраці та відмінностям у культурах праці та стилях комунікації, практичне застосування фундаментального принципу та комплексний огляд бібліотечної галузі в регіоні, обраному для подальшого використання колегами по курсу.

Варто зазначити, що SJSU також пропонує модулі з міжнародної дитячої літератури, глобальних бібліотечних питань з використанням проектного навчання, а також глобалізації та інформації, міжкультурній комунікації.

Також представлено навчальну програму курсу «Міжнародна бібліотечна справа» в Університеті Іллінойсу (далі — UIUC). Вона структурована таким чином:

1. Вступ до курсу та міжнародна бібліотечна справа (3 заняття).
2. Акцент на глобальних, порівняльних та транснаціональних аспектах (1 заняття).
3. Акцент на інтернаціоналізації в середині країни, аналіз користувачів, послуг та колекцій (2 заняття).
4. Глобальна бібліотечна справа та професійна практика (1 заняття).
5. Основна увага приділена інтернаціоналізації за кордоном, розгляду діяльності національних бібліотек та асоціацій, неурядових організацій, участі у досягненні Цілей сталого розвитку ООН, а також фінансування, бюджетів, розвитку та допомоги, а також освіти в галузі бібліотечно-інформаційних технологій (4 заняття – заняття, присвячені освіті в галузі бібліотечно-інформаційних технологій, проводиться в кінці всього курсу).
6. Питання міжнародної політики: інтелектуальна власність, політична економія та інформаційні потоки, а також бібліотеки в часи кризи (3 заняття).

Основою для оцінювання є низка навчальних завдань, а також два рефлексивні есе (одне пов’язує курс з кар’єрними цілями, а інше — роздуми про те, що було вивчено на курсі), три звіти (один про вебінар (наприклад, від IFLA), один про міжнародні компоненти бібліотечної конференції, один про асоціацію чи організації, що займаються міжнародною роботою) та семінарська доповідь (якій передує пропозиція та постерна презентація) з важливої проблеми в міжнародній або порівняльній бібліотечній справі для всебічного вивчення, що демонструє розуміння теми та відповідні теорії.

В іншому випадку міжнародні аспекти розглядаються в контексті більш ширшого курсу «Тенденції в інформаційній науці» в Університеті Макерере (Уганда), який безпосередньо спрямований на виявлення міжнародних тенденцій поряд з національними та регіональними. Усі тенденції аналізуються на предмет їхнього впливу на професію та можливих заходів реагування.

Можливі причини припинення міжнародної бібліотечної освіти, згідно з відповідями отриманими від респондентів, пов’язані або зі зміною персоналу, або з необхідністю зменшити кількість пропонованих курсів.

Як IFLA може допомогти?

Під час опитування респондентів запитали, чи вважають вони, що бракує матеріалів, в яких IFLA могла б допомогти. Шість респондентів зазначили, що більше нічого не потрібно, проте інші запропонували:

• набір інструментів з відповідними вступами, текстами та інструкціями для семінарів, наприклад, щодо Звіту про тенденції. Це можуть бути матеріали з історії, про передовий досвід, практичні кейси та навіть інтерв’ю;
• пов’язані з цим матеріали, які більш ефективно та доступно пояснюють, як долучитися до IFLA (зокрема, забезпечують реальне існування цих можливостей);
• бібліографії з бібліотечної справи різними мовами;
• більш доступна інформація про бібліотеки в різних частинах світу (з урахуванням різноманітності, яка існує в середині регіонів та країн). Потенційно це може бути презентовано у формі відкритого освітнього ресурсу.

Один респондент опитування навів довгий перелік тем, що охоплював усе: від співпраці бібліотек до написання грантів та порівняльного аналізу цифрових бібліотек.

Інший респондент більш детальніше розповів про це, запропонувавши рекомендації, спрямовані скоріше на власну школу бібліотечно-інформаційної освіти, але одночасно  з елементом спрямованості на потреби IFLA:

• додавання посібника з IFLA до відповідних курсів;
• більш легка інтеграція в освітній процес Звіту про тренди та Бібліотечної карти світу;
• створення студентської контактної групи IFLA та постійної студентської групи за інтересами, пов’язаної з секціями IFLA;
• створення мікробейджів IFLA для участі у вебінарах, читаннях та рефлексії;
• серія вебінарів з головами секцій IFLA та групою бібліотекарів-початківців;
• залучення представників IFLA у якості рецензентів проєктів на завершальній стадії реалізації;
• студентські конкурси присвячені IFLA;
• структурованість процесів для встановлення зв’язків між програмами бібліотечно-інформаційної освіти в різних країнах;
• відстеження та заохочення результатів участі студентів.

Деякі запропоновані ідеї, звісно, вже реалізуються, наприклад, гранти для бібліотекарів-початківців для участі у Всесвітньому бібліотечному та інформаційному конгресі, можливість доєднатися до списків розсилки IFLA з метою поширення знань та досвіду, а також підтримка спільноти фахівців-практиків. Це акцентує увагу на необхідності ефективніше поширювати вже наявні можливості.

Інший респондент, зокрема, запропонував, що корисним напрямом діяльності могло бути партнерство між керівниками курсів та представниками IFLA з метою розробки контенту, тоді як ще один запропонував розвинути ідею, що стала основою даного опитування, щоб краще зрозуміти, як інтегрувати міжнародний підхід в бібліотечну та інформаційну освіту.

Ще один респондент зазначив, що з точки зору асоціацій замість спеціалізованих навчальних модулів альтернативним підходом могло б стати проведення регулярних семінарів та дискусій, які б більш опосередковано занурювали людей у міжнародну бібліотечну справу.

Один із респондентів зазначив, що не розглядає «міжнародність» як окрему тему, а радше інтегрує її в ширший освітній процес, наприклад, шляхом інтеграції рекомендацій та політик IFLA у викладання в інших освітніх закладах, або згадування IFLA серед інших структур, у яких можуть брати участь бібліотекарі.

Зрештою, один з респондентів зазначив, що (уявна) вартість міжнародної співпраці може бути перешкодою. Навчання бібліотечній справі за кордоном для багатьох недоступне, і існує думка, що те саме може стосуватися і участі в ІФЛА, що може знизити мотивацію до отримання міжнародної освіти в галузі бібліотечної справи.

Заключення

Звіт IFLA не може претендувати на репрезентативний огляд стану викладання міжнародного бібліотечної справи – це був би набагато більш значимий проєкт – але він висвітлює низку цікавих моментів та питань, цінні ідеї та висновки як для подальшого вивчення, так і для самої IFLA.

Завдяки проведеній роботі, IFLA може як спрямувати майбутні дослідження, так і запропонувати вхідні дані, які можуть допомогти в плануванні. Також IFLA могла б розробити матеріали та інструменти для підтримки викладачів.

Безумовно, матеріали та інструменти IFLA використовуються в міжнародній бібліотечній освіті або як приклади знань, які варто мати самі по собі, або як засіб ілюстрації певної точки зору.

Хоча значна частина уваги тут зосереджена на формальній освіті, варто пам’ятати про те, що матеріали, які створює IFLA, можуть бути корисними для тих, хто пропонує безперервний професійний розвиток. Це може стосуватися як стандартних матеріалів, так і більш гнучких інструментів, наприклад, моделей для дискусійних груп.

У звіті також зазначено, що IFLA, звичайно, зацікавлена у підтримці спільноти людей, які викладають або хотіли б викладати міжнародну бібліотечну справу та бачать її цінність.

Матеріал підготовлено на основі звіту ІФЛА (EN), ознайомитися з яким можливо за посиланням ТУТ.

Матеріал підготувала

Ольга Сангінова,

головний бібліотекар НБУ імені Ярослава Мудрого